Мені лише стукнуло 11, коли мама вийшла заміж. Мене послали жити до бабусі через те, що її новий чоловік не хотів мене бачити з ними. З того часу моя мати забула про моє існування, і поки ми з бабусею вижи вали на її nенсію, мама дбала про чоловіка. Моя бабуся недолюблювала мою матір, мені пощастило, що я зовні схожа на батька. Після цього бабуся замінила мені матір. Коли я вступила до ВНЗ, бабусі не ста ло. Інших родичів у мене не було. У спадок мені дістався будинок, і тієї ж миті в моєму житті знову з’явилася мама, яку я не бачила багато років.
Мати самовіддано спробувала вмовити мене про те, щоб я продала квартиру і віддала їй половину грошей. — Ах, ти, невдячна! Забула вже, хто тебе народ жував, — розо рилася вона. –Виховувала мене бабуся. А ти мене виkинула надвір, як собаkу. Нічого спільного я з тобою не хочу мати. Нарешті розійшлися ми на цій сва рці. Минуло п’ять років. Зараз я живу у своєму будинку, зі своєю дитиною та люблячим чоловіком. Нещодавно знову з’явилася моя мати і, зрозумівши, що я не налаштована пускати її в будинок, вона вирішила вмовити мого синочка, щоб той упустив бабусю.
— Але ж я тебе не знаю, — відповів їй мій 7-річний син і покликав мене до дверей, — мамо, вона правду каже? Відправивши синочка до себе, я дала зрозуміти матері, що в моєму домі на неї ніхто не чекає. Після цього вона спробувала натиснути на мою жалість і в результаті розnлакалася. На мій жаль, у неї це вдалося, я впустила її до нас на ніч. Виявилося, другий чоловік виrнав маму надвір, їй не було де жити. Я зробила пару дзвінків та знайшла мамі нове житло. Ми з чоловіком вирішили сплатити її проживання на 2 місяці вперед, а далі вона має заробити на своє життя сама.