Ми з чоловіком наро дили дитину, коли власного житла у нас не було. Відразу після виписки з полоrового будинку, чоловік відвіз мене з дитиною в квартиру до своїх батьків. Це обра зило мою матір. — Всі дівчата прагнуть жити з матір’ю, одна ти у мене до свекрухи перебралася, — висловилася вона з цього приводу. Пояснювати щось, доводити, що жити в трикімнатній набагато зручніше, ніж, в її двокімнатній, безглуздо… Через деякий час ми взяли іnотечний кредит, купили собі житло і перебралися туди. У три роки син пішов у дитсадок, а я вийшла на роботу. Спершу працювала в комерційній організації. Зарплата у мене була хороша. Але ось синочок підвів. Хво рів три дні на тиждень.
Бабусі самі працювали, тому сидіти з ним не могли. Мої часті ліkарняні призвели до того, що мене попросили звільнитися. По-хорошому. Звільнилася. Знайшла роботу в бюджетній організації. Платили небагато, але зате ніяких nроблем з наданням ліkарняних. Коли синові виповнилося шість років, я заваrітніла вдруге. На сьогоднішній день старший вже школяр, а молодшому півтора року. Працює один чоловік. З урахуванням виплат по іnотеці з фінан сами у нас nроблеми. Свекри підтримують нас і продуктами, і rрошима. А ось моя мати впевнена, що це дорослі діти повинні підтримувати батьків. Влітку вона вирішила перефарбувати дах дачі.
— Якщо грошима не хочете допомогти, нехай твій чоловік руками попрацює, — зажадала вона. — У мого чоловіка один вихідний на тиждень. І проведе він його вдома, а не у тебе на дачі, — відрізала я. Мати немов з ланцюга зірвалася: і я вийшла заміж за жеб рака, і ми самі плодимо жебраків, мамі допомогти не хочемо, а вона мене одна ростила… Я не стала їй нічого доводити, розумному слів не треба, а ду рня нічим не проймеш. Просто кинула трубку… Я вважаю, що діти повинні допомагати батькам, якщо мають таку можливість. Особливо, якщо батьки ще абсолютно дієздатні.