50-річна Валентина 20 років свого життя провела на самоті. Як тільки вона перестала гнатися за щастям, воно саме постукало в двері

0
15

Валентина Семенівна була справжнісінькою красунею. Вона виглядала на 15, а то і на 20 років молодше свого віку. Жінка завжди відрізнялася своєю харизмою і красою, але ось з особистим життям їй не щастило. Чоловіка Валентини, який ніс її на руках і вирішував всі її nроблеми за неї, не ста ло занадто рано. Вони встигли виховати тільки одну дочку. Після чоловіка Валентина Семенівна більше заміж не виходила. Життя тривало, Валентина Семенівна відчула потребу сильного плеча, але варіантів у неї не було. Був один чоловік-Василь Ілліч, він залицявся до Валентини вже кілька років. Але безрезультатно. Валентина ставилася до нього виключно як до хорошого друга. Він допомагав їй полагодити труби в будинку, ремонтувати гараж, підняти новий журнальний стіл на 4-ий поверх і так далі, але ні про які романтичні стосунки мова не йшла.

Влітку Валентина Семенівна вирішила відправитися до дочки, яка зі своєю сім’єю жила в Криму. Жінка сподівалася зустріти там свою долю-купила багато красивих купальників, капелюшків і парео. Свій будинок вона довірила старому другові-Василю, який повинен був періодично поливати квіти і стежити за безпекою будинку. Проводжаючи подругу в аеропорт, Василь хотів в кінці поцілувати подругу на прощання, але та відвернулася і попрямувала до виходу на посадку. У неї там був онук-підліток Вовка. Він був дуже активним і тямущим малим. Коли бабуся відправлялася на пошуки своєї долі на пляжі, Вовка слідував прямо за нею; не залишати ж бабулю одну в незнайомому місті.Пару раз до Валентини підходили чоловіки знайомитися, але тут Вова вилазив з води і з криками » бабуся!

Бабуся!» підбігав до неї, відляkуючи потенційних залицяльників. Валентина швидко зрозуміла, що з Вовкою свою любов не знайдеш і всі інші дні на відпочинку вона провела в ролі бабусі. Через два тижні літак Валентини Семенівни приземлився в рідному місті. — Валька, я так суму вав, ласкаво просимо, — зустрів її з квітами Василь. — Я теж суму вала, Вась, — взявши квіти, Валентина передала речі Василю. Вася і Валя сіли в машину. Валентина поклала руку на долоню Василя і сказала: — Я згодна. — Згодна? — Василь не розумів, про що йде мова. — Згодна вийти за тебе заміж, — сказала Валентина. Через місяць вони зіграли скромне весілля. Вірніше сказати, просто відзначили день в колі найближчих і жили потім довго і щасливо.