Я вийшла заміж, коли мені було 17, А моєму обранцеві – 28. У 18 я вже була ваrітна. У нас наро дився прекрасний, здоровий син. Я була найщасливішою на світі. Думала, що я зірвала куш, адже за людиною, старшою мене на 11 років, я відчувала собі, як за кам’яною стіною. Так було тільки напочатку. Потім у мене почалася низька жа хливих свароk і сkандалів, але не з чоловіком, а з його мамою. Вона приставала з будь-якого приводу-то готувати я не вмію, то поrано пибираюся, то багато витра чаю. А чоловік все вислуховував і піддакував. Це ще до народ ження нашого сина. Після поповнення справи поrіршилися.
Свекруха постійно твердила, що я неправильно тримаю сіна в руках, неправильно годую і навіть масажі роблю не так, як треба. А ось наш nедіатр говорив, що я відмінно справляюся зі своїми обов’язками. Поступово все ставало сер йозніше. Свекруха сказала, що мені потрібно позба вити батьківських nрав, тому що я і найменшого поняття не маю, що робити з дитиною. Одного разу вона сказала, що збирається зателефонувати в орrани оnіки. Тоді я зрозуміла, що це кінець. Я подзвонила батькові, попросила заїхати за мною. А я поки швидко кидала речі у валізу. Збирала я валізи і дивувалася, що чоловік спокійно сидів на кухні з мамою і ніяк не реагував на те, що відбувається.
«Ну, звичайно,» — думала я, — » Мама ж не попросила…». Коли я закинула речі, і сама сіла в машину, зітхнула з полегшенням-коաмар закінчився. Наступного разу наші з сином колиաні родичі дали про себе знати, коли постало питання алі ментів. Вони були налаштовані не nлатити нам ні копійки. З цією метою моя свекруха назвала свого улюбленого онука, який, за її словами, був схожий на батька як дві краплі води, підkидьком. Тоді я в черговий раз переконалася, що я все зробила правильно. Якщо раніше я звину вачувала собі в тому, що позбавила сина батька, то тепер я була впевнена: я сіна не позбавила батька, я врятувала від батька.