У 35 років, після майже 10 років життя з Гнатом на батьківщині, я почувала себе в постійній напрузі, не знаючи, як нам бути далі. Саме тому я переїхала за кордон, де незабаром познайомилася зі Степаном. Він здавався мені ідеальним, і незабаром ми почали планувати весілля та спільне життя. Гнат, повернувшись на батьківщину, продовжував підтримувати мене матеріально, не підозрюючи про мої нові стосунки.
Ми зі Степаном стали жити під одним дахом, плануючи ретельно продумане весілля. Я працювала багато годин, щоб дозволити собі гарну церемонію, довіряючи Степану фінанси, які включали у себе і депозити за місце проведення свята та інші послуги. Однак, коли дата весілля стала переноситися мало не щомісяця, я виявила, що Степан зник – разом з грошима – і я залишилася в боргах. Почуваючись обдуреною, я вирішила повернутися на батьківщину.
Гнат зустрів мене, але зізнався, що тепер одружений з іншою жінкою. Він пояснив, що був впевнений, ніби я вже остаточно влаштувалась за кордоном, раз по всьому селі ходили чутки про мої заручини. Розгублена і зраджена по всіх напрямках, я повернулася жити до мами, все ще намагаючись зрозуміти: як мої пошуки щастя призвели до такого розчарування?