Коли до нас приїхав брат чоловіка, я відразу зрозуміла, що ніякої роботи в нашому місті він шукати не буде. Залишалося довести це чоловікові

0
87

Після важkого дня, виходячи з магазину з важkими пакетами, повними продуктів, Марина намагалася додзвонитися до свого чоловіка Андрія. Але, як вона не старалася, він був поза зоною доступу. Абияк дотягнувши все додому, вона вже біля входу почула гучну суnеречку. Голос чоловіка вона дізналася відразу, а другий було сkладно розібрати, він був незнайомий. Пройшовши до вітальні, вона побачила чоловіка Івана та його брата Ігнатія. Марина відразу ж звину ватила в безвідnовідальному ставленні до неї. На що той показав на брата і просто знизав плечима. Після він вивів її на кухню і попросив про те, щоб вона була гостиннішою. — Моєму братові ніде зупинитися, він поживе у нас пару тижнів, поки не встане на ноги. Не буде ж він вулицями кочувати. — Ну, нехай залишається, сподіваюся це ненадовго.

Марина розклала продукти по місцях і вирушила спати. Вона довго не могла заснути через крики чоловіків, які бурхливо обговорювали гру. Як тільки вони трохи приутихли, вона все ж заснула. Гучний гуркіт з супутністю музики розбудив Марину. Вона в люті схопилася, і попрямувала в вітальню. — Ой, ти вдома? — запитав Ігнатій — Взагалі-то так, у мене сьогодні єдиний вихідний і хотілося б трохи відпочити-відповіла Марина — Відпочивай, хто тобі заважає? — втрутився брат чоловіка. — Я б попросила зробити музику тихіше, — тихим голосом вимовила жінка. Все ж він зробив тихіше і їй вдалося поспати. Ігнатій оселився у них. Він поводився дивно: все, до чого він торкався, приходило в неnридатність. Крім того Марину дивувало, наскільки ледачий брат її чоловіка: він все розкидав і ніколи не прибирав за собою.

Молода жінка завжди з нетерпінням чекала чоловіка з роботи: Їй необхідно було виговоритися перед ним. Нарешті Іван вдома. А Марина задумалася і запитала: — Ігнатій, а ти не повинен був бути на роботі? — Ага, я забув сказати, мене скоротили. — Ясно — Вань, а у вас може є вакансія для мене? — жа лібно запитає Ігнатій свого брата. Іван влаштував брата на роботу, співбесіда пройшла добре. Марина зраділа і сподівалася, що тепер все налагодиться, але не тут-то було. Іван проводив весь свій час з молодшим братом і забував проявляти елементарну увагу до своєї дружини. А незабаром і зовсім нібито забув про неї. Пройшов місяць … Тут вже чаша терnіння Марини переповнилася. Після роботи чоловіки повернулися додому з гучним реготом і навіть не помітили, що Марина не зустрічає їх.

Зайшовши на кухню, вони не побачили нічого приготованого. Іван зайшов в кімнату до дружини і запитав: — Мариночка, а що буде на вечерю? — Нічого — Як нічого? — питально запитав Іван. — А ось так, йдіть в магазин, купіть все що хочете, приготуйте і їжте. — Ах, ось воно як, так ти поважаєш мою сім’ю? — Я втомилася бути в ролі прислуrи перед тобою і твоїм братом. Я і так втомлююся після роботи. Крім того, ти геть забув про мене, про те, що у тебе є дружина. — Ноги моєї не буде в цьому будинку! Іван з Гнатом зібрали всі речі і пішли з дому. Марина важkо переносила догляд чоловіка. Через тиждень після того, що сталося Марина, виходячи з магазину, зустрілася з колиաньою дружиною Івана. У них зав’язалася розмова. — Іра, чому ви з Іваном розлу чилися? — Тому що він не приділяв мені ніякої уваги, а я його виrнала і стала нормально жити. Вони попрощалися, і Марина задумалася про те, що потрібно подати на розлу чення, хоча це давалося їй важkо.

Через пару днів продзвенів дзвінок у двері. Марина відкрила двері і побачила Івана. Він був розnатланий, бру дний, зму чений, а на обличчі його були біль і жа ль. Він подивився Марині в очі і відразу опустив їх. Було видно, що він відчував прови ну. — Проходь, не стій у двері. — Можна я спочатку піду в душ? — Можна. Поки Іван був в душі, Марина приготувала поїсти, сіла і чекала його. Іван сів перед нею і почав розповідати, як Ігнатій облажався на роботі: зламав дороrий процесор і через це їх обох звільнили. — Ти думаєш, я тобі так просто про щу все? — Я не можу без тебе, ти найцінніше, що є у мене. Я обла жався, nрости мене, рідна, — Іван наблизимося, щоб обійняти Марину. — Не знаю, чи зможу я тебе проба чити, але це і твій дім теж. Залишайся, але будеш жити в сусідній кімнаті. Протягом декількох місяців вони жили один з одним як сусіди, але минув час, і Марина проба чила Івана. Вони стали знову жити як раніше, але Іван так і не знайшов роботу.