Коли я росла, я ніколи не уявляла себе у ролі традиційної дружини та матері. Я мріяла стати моделлю, що прикрашає телеекрани та рекламні щити.Однак у моєї мами були інші плани на мій рахунок.Коли я навчалася в 11-му класі, вона наполягала на тому, щоб я вибрала «нормальнішу» професію.«Ти будеш медсестрою», – заявила вона одного вечора, – «лікарням завжди потрібні медсестри, тож у тебе завжди буде робота».
«І я житиму з тобою вічно, бо зарплати медсестри не вистачить на квартиру», – відповіла я.«Тоді стань вчителем! Їх поважають та часто дарують щедрі подарунки”, – запропонувала вона.«Зарплата у них не набагато краща», – заперечила я.Вона у розпачі вигукнула:
«Ну і ким же ти будеш тоді? І не починай знову про моделювання, бо будеш місяць під домашнім арештом!»«Тоді я просто вийду заміж за Пашку з сусіднього будинку. Він у мене вже закоханий», – пожартувала я.
Не зумівши переконати маму, я була зарахована до медичного коледжу. Я намагалася підкоритися, але вдалий кастинг для рекламного ролика призвів до нових зйомок і, зрештою, міжнародного модельного контракту на весільні сукні. Я не говорила мамі доти, доки не опинилася в аеропорту, відлітаючи за новим життям.
За півроку я ненадовго повернулася додому. Робота моделлю була важкою, але приємною. Я здивувала маму шубою мрії та золотими сережками, що зворушило її до сліз. Вона нарешті прийняла мій вибір професії.
Сьогодні я живу на дві країни та купила власну квартиру на доходи від контрактів. Моя мама вибачилася за те, що не вірила в мене і тепер ми живемо разом у місті.
Мій шлях навчив мене тому, що дуже важливо підтримувати дітей у їхніх захопленнях, а не нав’язувати їм свої мрії. Зрештою, коли ти любиш те, що робиш, це майже не схоже на роботу.