До весілля я знала свою майбутню свекруху тільки за розповідями мого нареченого і нашими нечисленними відеодзвінками. Вона багато років працювала в Італії і повернулася лише за кілька днів до церемонії.
Будучи родом зі скромного містечка і живучи в однокімнатній квартирі, яку купили мої батьки, які працювали на фабриці все своє життя, я відчувала себе досить заляканою, знаючи, що майбутня свекруха побудувала успішне життя за кордоном, включаючи чудовий будинок та купівлю для сина дорогої машини.
Коли вона приїхала, то відразу викликала мене на розмову, змусивши ще більше нервувати через те, що я не виправдаю її очікувань. Під час нашої розмови вона твердо заявила, що ми з моїм нареченим не маємо розраховувати жити в її будинку чи отримувати від неї фінансову допомогу. Вона наголосила, що ми маємо бути незалежними.
Хоча це й лякало мене, але я не стала впадати у відчай, оскільки мої цінності були засновані на любові та самодостатності, а не на матеріальній підтримці.
Дивно, але наступного дня після нашого весілля вона вручила нам ключі від квартири на очах усіх гостей, продемонструвавши свою справжню щедрість. Більше того, вона розпорядилася, щоб мої батьки використали подаровані на весілля гроші для погашення боргів, які вони взяли на себе у зв’язку з церемонією.
Єдине її прохання – бути надійною дружиною для її сина у всіх життєвих злетах та падіннях.
Зараз, через 7 років нашого шлюбу та народження двох чудових дочок, ми з чоловіком процвітаємо в самостійному житті. Я розумію, як мені пощастило, що в мене по-справжньому мудра і добра свекруха.