Материнство – це чудовий етап у житті кожної жінки. Але ми ніколи не знаємо, чого чекати нам у старості, навіть маючи велику родину. Чи отримаємо ми на старості років підтримку та любов наших дітей або ж доживатимемо свої роки на самоті.
Наочний приклад стався з Катериною Андріївною. Всі свої молоді роки вона прожила в шаленому темпі. Багато працювала і намагалася якнайбільше заробити на благо своїх дітей, ніколи не забувала про будинок і була чудовою господинею. Крім того, жінка виховувала чотирьох дітей сама. Чоловік, коли йому було 45 років, розбився на автомобілі, повертаючись додому з відрядження.
Катерина Андріївна завжди ставила на перше місце потреби своїх дітей, оскільки хотіла, щоб у кожного з них склалося гарне та гідне життя. Все останнє вона віддавала їм. Хоча тоді вона досить добре заробляла, але навіть і не думала про те, щоб купити собі щось нове або сходити до кафе з подругами.
Час минав, і діти поступово починали ставати на ноги, створювали свої сім’ї та поступово вилетіли з гнізда. Наприклад, старша дочка Катерини Андріївни закінчила медичний університет та поїхала на стажування до Америки. Там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, з яким у них зараз двоє дітей. Весь час зайнята, тому дуже рідко дзвонить матері, але Катерина Андріївна все розуміє і дуже рада, навіть коли просто отримує фото від дочки через океан.
Два сини переїхали до столиці, разом розпочали спільну справу та стали успішними бізнесменами. Живуть вони не так далеко, але часу для того, щоб відвідати матір, у них немає. Катерина Андріївна частіше бачить своїх синів у новинах на телебаченні або читає про них у газетах. Але вона знає, що у синів все добре, а це для матері найважливіше. Жінка пишається і радіє цим успіхам!
Молодша дочка після створення власної родини спочатку жила з матір’ю. Але коли її чоловік отримав роботу в іншому місті, то мусила переїхати. Жінка дуже сумувала через це, оскільки тепер вона залишилася сама в будинку і не має змоги бачитися зі своїми онуками щодня. З молодшою дочкою вона спілкується більше, але не так часто, як би того хотілося.
Коли Катерина Андріївна мала сили, то вона намагалася відвідувати своїх дітей і тримати з ними хоча б якийсь зв’язок. А от коли жінка стала майже прикута до ліжка, близькими людьми для неї стали сусіди. Добра стара подруга, яка живе поруч, постійно відвідує Катерину Андріївну, бо розуміє, що жінка залишилася сама.
Незважаючи на рідкісні дзвінки матері, діти іноді запрошують її в гості, нібито не розуміючи, що мати вже не в змозі вільно залишати свій будинок. Молодша дочка якось намагалася забрати матір до себе, але чоловік не дозволив, мовляв, місця у них не так багато і за матір’ю завжди треба буде наглядати.
Катерина Андріївна ніколи не скаржиться на своє життя, вона не сердиться, а навпаки радіє за своїх дітей. Але іноді буває, що серце починає заливатися тугою та жалем. Особливо, коли приходять великі свята, а вона одна в будинку. Добре, що стара подруга ніколи не забуває про неї, це підбадьорює жінку.
Так і вона й живе. З дня на день сподіваючись, що хтось з дітей приїде до неї і вона нарешті зможе побачити своїх онуків, пограти з ними та сказати, як сильно любить їх. З великою надією та трепетом заглядає у віконце і чекає. Можливо, діти зберуться разом і приїдуть до матері. Бо нікому невідомо скільки днів ще залишив Бог жінці на цьому білому світі.