Чоловік прийшов з роботи додому, увімкнув футбольний матч і чекав, коли дружина принесе йому вечерю. Жінка намагалася вкласти дітей спати, які не бажали цього і кричали на весь будинок, а от батько навіть не думав їх втихомирити.
Цей вечір був не схожий на інші. На цей раз у жінки урвався терпець, і вона вирішила піти. Вона просто вийшла з дому, грюкнувши дверима.
Чоловік залишився з дітьми зовсім один, і це змінило все назавжди. Він не знав, що робити далі. За кілька днів чоловік вирішив написати дружині листа:
«Люба моя,
Того вечора я не хотів, щоб усе так склалося. Я прийшов втомлений з роботи і хотів просто відпочити. Я весь день думав про те, щоб нарешті повернутись додому і подивитися цей проклятий матч.
Я помітив, що ти теж втомлена і без настрою. Діти кричали і не хотіли лягати спати. І тут ти запитала мене:
«Тобі важко допомогти? Взяти хоч якусь участь у вихованні твоїх дітей?» – Запитала ти, зменшивши звук телевізора.
Це мене розлютило, і я відповів: «Я з ранку до вечора працюю, щоб ти ні про що не думала і могла на своє задоволення грати в ляльковий будиночок».
Не люблю сварки, але того вечора полилися аргументи на підвищених тонах. Ми запевняли одне одного, що втомилися, я тоді наговорив тобі поганих речей, і ти пішла з дому, залишивши мене одного з дітьми.
Я нагодував і поклав їх спати. Наступного дня я був змушений взяти вихідний на роботі, бо не було кому залишитися з дітьми.
Я відчув на собі всі істерики, крики та скарги.
Я цілий день бігав, наче муха в окропі, не маючи хвилини, щоб сісти.
Мені було дуже важко одягати дітей та гріти кашу. А ще треба було помити кухню.
Я хотів поділитися своїми проблемами, а моєму найстаршому співрозмовнику було 10 років.
У мене не було часу на те, щоб нормально сісти за стіл і спокійно поїсти — треба було весь час стежити за дітьми.
Після обіду я вже був такий виснажений, що хотів завалитися на ліжко і проспати добу. До вечора я взагалі не мав сили. Поспати міцно мені так і не вдалося, хоча діти спали, але малюк прокидався кожні три хвилини.
Мені вистачило трьох неповних днів без тебе, щоб все зрозуміти.
Тепер я знаю, як тобі тяжко.
Я зрозумів, що бути матір’ю – це постійно жертвувати собою.
Я зрозумів, що ти за день втомлюєшся більше, ніж я. Адже моя робота складається з 10 години 5 днів на тиждень, а ти працюєш 24/7 і без вихідних.
Я вперше задумався про те, що ти б теж не була проти будувати власну кар’єру і заробляти хороші гроші, але пожертвувала всім заради нас.
Тоді я задумався про те, як ти фінансово залежиш від мене і в тебе зв’язані руки.
Я згадав, як до народження нашого наймолодшого ти розповідала, що хочеш піти до спортивної зали. Ти так і не пішла.
Ти взагалі не зустрічаєшся з друзями, адже у вільний час намагаєшся просто поспати бодай хвилинку.
Щодня тебе оточує метушня та постійна праця, адже тебе просто закривають вдома з дітьми, і ти не бачиш, що відбувається довкола.
Я пишу тобі листа, бо зрозумів свою помилку. Я зрозумів, що ти в мене найкраща та відважна, а ще я дуже сумую за тобою.
Тепер я завжди намагатимусь допомогти тобі і ніколи не дорікатиму.
Вибач мені, кохана!»