Я не хотіла бачити Віку своєю невісткою: їй не вистачало манер, і вона чіплялася за Тимура, як реп’ях. Я переконувала сина передумати, боячись, що Віка відверне його від наукових занять народженням дітей. Незважаючи на мої заперечення, вони одружилися і жили у нас, доки Віка не наполягла на тому, щоб винайняти квартиру за допомогою своїх батьків.
Тимур продовжив освіту, а Віка поїхала за кордон, щоб заробити гроші на його утримання. Зрештою Віка відкрила ринковий кіоск, потім магазин – і вони купили будинок. Однак вона нехтувала домашніми справами, і мій син часто скаржився на відсутність смачної їжі. Одного разу Віка запросила подругу, щоб та допомагала зі справами. Дізнавшись про це, я негайно втрутилася, замінивши подругу-домробітницю собою. Я готувала здорову їжу, але Віка завжди критикувала мої старання, порушувала мій сон і не виявляла подяки. Через три місяці
Віка зажадала надати їй свободу та самостійність у власному будинку. Я пішла. Мій син вибачався, визнаючи важкий характер Віки. Для мене не секрет, що це подруга Вікі викликала всю цю напругу. Як підсумок, місяць тому Тимур переїхав до мене, насолоджується тепер моїм куховарством, доводячи, що проблема була не в мені, а в його дружині. Незважаючи на спроби Віки зобразити жертву, нинішня ситуація ще раз підтвердила мою впевненість у тому, що вся проблема полягає у її характері та підході до життя.