Ми були приголомшені, коли з машини вийшов не лише наш син, а й невістка Оксана з онуками. Незважаючи на те, що я думала, що не зможу їм радіти, я полетіла їм назустріч. Я встигла шепнути чоловікові не говорити невістці нічого грубого, адже я сама створила цю ситуацію. Вихована в дусі чорно-білого сприйняття світу, я завжди прагнула правди та справедливості. Мій чоловік, Андрій, був м’якший і часто застерігав мене від прямоти, особливо щодо нашого сина Остапа. Ми вкладали в нього всі сили, спираючись на освіту та професійні навички, а не на матеріальні блага.
Коли Остап повідомив нам, що незабаром стане батьком, я наполягла на весіллі, не питаючи про кохання. Рената, моя нова невістка, була енергійною та життєрадісною. Незважаючи на первісне щастя, Остап згодом ставав все сумнішим, а новина про його розлучення і стосунки з першим коханням, Оксаною, здивувала мене. Я звинуватила у всьому Оксану та жорстко відчитала сина, розірвавши з ним стосунки на 10 років. Ми підтримували зв’язок з Ренатою та онуками, але почувалися відстороненими. Зрештою, усвідомивши свої помилки, я відвідала Остапа та Оксану,
які тепло мене прийняли. В очах сина я раптом побачила щире кохання, якого не вистачало в його першому шлюбі. Через десять років наші сім’ї стали близькими. Остап та Оксана, а також Рената та її новий чоловік навіть стали друзями. Обидва визнають, що їхній перший шлюб був помилкою. Я нарешті зрозуміла, що «правильне» рішення не завжди буває вірним для життя і що ми маємо прислухатися до своїх дітей та підтримувати їх, незважаючи ні на що.