5 років тому моя дочка вийшла заміж, і я пообіцяла допомогти забезпечити молоду пару житлом, якщо зможу. Більше того, я влаштувала для них пишне весілля, набравши значні борги, через які мені довелося працювати в Італії, щоби розплатитися з ними. До весільних подарунків, призначених для пари, я не торкнулася – як і радила сватя. Після церемонії моя дочка та її чоловік переїхали до міста, винаймаючи квартиру і чекаючи, що я куплю їм будинок. Хоча я спочатку планувала накопичити на їхню квартиру протягом 3-4 років, недавні проблеми з роботою завадили мені досягти цієї мети.
Нещодавно сватя почала допитуватись у мене, мовляв, коли я виконаю свою обіцянку. Я запропонувала розділити вартість квартири, але вона нагадала мені про моє початкове зобов’язання, заявивши, що вони й так віддали свого сина в чоловіки. Її пропозиція продати мій сільський будинок, щоб купити квартиру,
була для мене нездійсненною, тому що в результаті мені не залишалося місця після повернення. Тиск також виходив і від моєї дочки, яка під впливом свекрухи боялася, що її шлюб може виявитися зруйнованим без нового будинку. Опинившись між небажанням залазити в борги та зі щирими намірами підтримати дочку, я почуваюся пригніченою і не знаю: як діяти далі, не стикаючись з постійними докорами?