Пізні дзвінки завжди насторожували Галину , це почуття вкоренилося ще за життя її чоловіка. Вночі йому часто дзвонили по роботі. Через роки після його смерті черговий нічний дзвінок потривожив Галину. Цього разу від її сина Данила, якому на той момент було вже 28 років. Данило повідомив про погіршення стану здоров’я його доньки, Олечки, яка потребувала негайного та дорогого лікування. Щоб його сплатити, хлопець думав про продаж квартири та машини. Галина швидко відгукнулася і запропонувала продати свою квартиру у центрі міста, за яку можна було виручити ще більше. Данило погодився, за умови, що після цього мати переїде до них.
Раніше шлюб Данила з Настею не влаштовував Галину. Вона вважала Настю недбалою та відстороненою, тому та не стала жити з молодими, подарувавши Данилу свою велику квартиру. Невдовзі після шлюбу Настя народила дочку, Олечку, яка від народження була дуже слабенькою. Коли здоров’я Олечки різко погіршилося, єдиною надією стало дороге лікування за кордоном. Галина терміново продала свою квартиру, щоб сплатити за лікування внучки. Бажаючи бути незалежною і не заважати родині Данило, вона вирішила оселитися в занедбаному сільському будинку своєї подруги Іри. Там Галина познайомилася з Тимофієм, небагатослівним,
але вмілим ремонтником. Він відремонтував її будинок і навіть заготував для неї дрова, навіть не обговорюючи плату. Отже, між ними виник негласний зв’язок, і Галина навіть почала доглядати хворого Тимофія після того, як одного разу той прийшов до неї на допомогу з температурою. Після успішного лікування Олечки за кордоном Данило із сім’єю повернувся на батьківщину. Галина відвідала їх у місті, радіючи одужанню онуки. Коли Данило попросив матір залишитися, та відмовилася, натякаючи на те, що їй все більше подобається сільське життя, адже саме там розквітають її стосунки з Тимофієм, якого вона збиралася невдовзі познайомити із сином та його родиною.