Я вийшла заміж за Вадима рік тому, коли мені було 32 роки, а йому – 35; для нас обох це перший шлюб. Наша головна проблема – у нас немає житла. Мама Вадима, яка вже 20 років працює в Іспанії, купила квартиру для молодшого брата Вадима. Звичайно, я сподівалася, що вона допоможе і нам. Проте ситуація у родині Вадима складна.
Його батьки розлучилися ще до того, як мати переїхала до Іспанії. Там вона знову вийшла заміж та народила ще двох дітей. Вона завжди віддавала перевагу молодшому синові, схожому на неї, а не Вадиму, схожому на батька. Зневірившись, я звернулася до свекрухи, сподіваючись зрозуміти,
чому вона так по-різному ставиться до своїх дітей. Я вказала на те, що Вадим, її син, зараз потребує її допомоги. На що вона уривчасто відповіла: – Нехай батько допомагає йому. А тебе це взагалі не стосується. Я остовпіла. Не можу зрозуміти і прийняти, як мати може так різко розрізняти своїх дітей за зовнішністю або минулими подружніми образами. Питання житлом ми вирішимо, а от як бути з такими родичами…