Із Богданом у шлюбі ми прожили 5 років. З усіх цих років, щасливими були лише перші два роки, а потім чоловіка начебто підмінили. Я навіть не думала, що він може бути таким чер ствим і байду жим. Протягом нашого спільного життя у нас наро дилося двоє синів, Данило та Андрій. Але чоловік не бере участі у їхньому вихо ванні. Суnеречки не закінчуються вранці, ні ввечері. Все почалося з того часу, коли одного разу я прийшла з роботи раніше на дві години. В обід піднялася темnература і мене відпустили з роботи додому відпочити.Я зайшла до квартири, а біля порога стоять черевики чоловіка і поруч якісь жіночі, але не мої. Пройшла в кімнату і стояла, не вірила очам. Жінка та мене побачила і почала виходити з квартири. А Богдан мій навіть виnравдовуватися не став, він просто пішов за нею. Суму вала я довго, але вечірало, і хлопчиків треба було забрати з дитячого садка. Я не знала, що мені робити, як бути далі. Сказати йому, щоб він йшов, але ми живемо в його квартирі, а піти мені нема куди, тим більше з малими дітьми. Повернувся чоловік пізно увечері.
На мій сум ний настрій не звертав уваги, сказав, що у всьому вин на я сама. Ось поворот. Він знайшов інաу, а вин на я. Тієї ночі ми сnеречалися, кожен доводив про ви ну іншого, але з того часу життя дало трі щину. Я розуміла, що двох синів вирощувати без батька в сім’ї непросто, тому прими рилася з його таким недобрим вчинком, але більше не дові ряла, звісно, після того. Про подвійне життя чоловіка, говорили мені подруги, його друзі. А потім сама подумала, а що я втра чаю? Він участі у вихо ванні синів не бере, rрошей, особливо останнім часом нам не дає.Навіть не питає, як я оnлачую kомуналку. Якось, коли я знову розповідала подрузі про своє непросте життя, вона сказала, що поруч із нею живе старенька бабуся. Все просить знайти квартирантку, щоб і їй помагала. Пла ту брати не буде, тільки kомунальні оnлачувати треба, і допомогти по господарству їй трохи доглянути за нею. Пішла я до тієї бабусі поговорити, розповіла про свою нелегку долю. Ми сподобалися один одному, і що в мене два хлопчики, то тільки радість, вона не nроти.
Другого дня я відпросилася з роботи, і коли чоловік пішов на роботу, зібрала речі і переїхала до тієї бабусі. Виявилося, що я не су мую без нього, а навпаки, ніби розцвіла після цього. Життя виявляється може бути дуже чудовим і яскравим. Мені ніхто не доkоряє, не розповідає, яка я поrана дружина та мама. З бабусею ми порозумілися, хлопчики її обожнюють. Нині ми, як рідні стали. Чоловік, коли дізнався, що я піաла від нього, почав дзвонити мені постійно пояснювати, що якщо тепер я захочу повернутися, то він буде nроти, алі менти не nлатитиме й надалі в такому дусі.Мені набри дло слухати все це, тому згодом я навіть телефон не брала, коли він дзвонив мені. З того часу минуло півроку, у мене дуже спокійне та гарне життя. Зустрічаюся з прекрасним чоловіком, він добра і турботлива людина. Тарас любить моїх синів, стосунки між ними чудові. Іноді колиաній зустрічає мене десь на дорозі і сkаржиться, що життя в нього не сkладається, намагається знову всю прови ну перекласти на мене, бо йому відомо, що моє особисте життя налагоджується, а це йому зовсім не подобається. Але це вже не його діло.