Нещодавно спостерігав таку картинку, як у автобус сіла молода жінка з маленькою дитиною. Дитині було на вигляд кілька місяців, дуже маленька. Сама жінка була одягнена в дороге вбрання, значить вона з багатих. Можливо, щось трапилося з машиною чи власним водієм, що їй довелося їхати в автобусі. Її погляд був розгубленим, було ясно, що їздить автобусом вона дуже рідко, і їй незвично. Так як дитина дуже маленька, то швидше за все вона теж була сильно налякана новою обстановкою та незнайомими людьми, тому почала плакати. Жінка всіляко намагалася заспокоїти дитину, але нічого не виходило. Так ще й немовля було дуже гучним. Але всі пасажири в автобусі розуміли ситуацію, бідна жінка робила все, щоб дитина перестала плакати, їй самій було не по собі.
І тут один чоловік почав обурюватися: — Загалом це громадський транспорт, тут не ти одна зі своєю дитиною, теж люди є. Всім неприємно чути цей крик, можна вже його якось заспокоїти, а якщо ні, краще виходьте з автобуса. Чоловік думав, що його промову хтось підтримає в автобусі, але люди лише осудливо подивилися на нього. Чоловік не заспокоївся, і знову почав обурюватись, потім ще раз. У результаті я не витримав і відповів йому: — Ви ж бачите, що жінка робить все, щоб дитина не плакала. Але він дуже маленький, зараз йому важко щось пояснювати. Ось уявіть, що ви теж були такими і вашу матір через те, що ви плачете, намагаються вигнати з автобуса. Після цього чоловік замовк. Видно, що йому стало соромно. На зупинці, де вийшла дівчина з дитиною, чоловік теж вийшов і допоміг донести важку сумку до входу до дитячої лікарні.