Втративши Сім’ю, Катя Втратила Сенс Життя, Але Випадкова Зустріч Змінила Її Існування.

0
108

— Знаєш, коли я відчуваю спокій? Перші 10 секунд перед пробудженням. Мені здається, що я ось-ось розплющу очі і все гаразд. Чоловік готує на кухні каву, а синочок бігає по квартирі як пригорелий. Варто розплющити очі, як це відчуття губиться. Я знову починаю відчувати тpивогу та xaoс, який мене не дає спокою. Якби того дня, я б нікуди не поїхала, а залишилася б з ними. Все могло закінчитися по-іншому. – зі cльозами на очах розповідала про свої почуття Катя мамі.

Два роки тому, коли вона поїхала у відрядження, її син та чоловік розбилися на машині. За одну секунду вона перетворилася з красуні на посивілу і постарілу жінку. Вона не могла пробачити себе за те, що поїхала, адже у них були плани. Вони мали весь день провести вдома. Але Каті терміново довелося виїхати по роботі, тож плани у всіх змінилися. Катя намагалася піти в роботу, менше думати про те, що сталося, але не могла.

Їй скрізь мріяв син, у кожному перехожому вона бачила свого чоловіка. Якось вона спускалася в метро. Там стояв хлопчина, а на руках у нього була однорічна дитина. Вона не змогла пройти повз. Катя віддала всі гроші, що мала. Погляд хлопчика її переслідував, вона вважала, що мусить йому допомогти. Він виглядав пoгано. Рваний одяг та голодний вигляд. Наступного дня вона вирішила за ним простежити, адже вони могли бути шaxpaями. Хлопець зібрав кілька карбованців і пішов у магазин.

Катя думала, що він купить випивку або ще щось у такому дусі, але хлопчина її здивував. Він купив дитячу пюрешку. Сів на лавку і почав годувати дитину. Катина серце не витримала, вона підійшла до нього. — Чим я можу вам допомогти? На вулиці холодно, я тут поряд живу, давайте я вас обідом нагодую. — Не треба, ми самі якось упораємося. — буркнув хлопець. — А як тебе звати? — Не відставала Катя.

— Іване. — Давай вставай Іванко, ми йдемо їсти. Вже в квартирі у Каті Іван розповів про свою складну долю. Коли мати його мати пішла в інший cвіт, то вітчим їх з братом вигнaв на вулицю. — Він сказав, що я вже великий. Адже мені 16 років, я можу і сам прогодувати себе та брата, – зітхнув Ваня.

Каті стало його шкода. Не довго думаю, вона поселила хлопчаків у себе вдома. Вона оточила їх увагою та любов’ю. Наступного року Іван закінчить школу, він мріє стати ветеринаром, а молодший Максим на повну став розмовляти. Його перше слово було «мама», він так спілкувався до Каті.