Мама образилася на мене за те, що я попросила сестру звільниу звільнити квартиру свекрухи. Вважаю, що вчинила правильно: треба було думати раніше

0
67

Маму мій тато залишив із трьома дітьми; мені було тоді 14 років, братові – 10, а сестрі – 7. Мамі було дуже непросто, жили ми у двокімнатній квартирі. Добре, що вона була маминою і їй не довелося ще думати про житло. Скільки пам’ятаю, мама постійно була на роботі, приходила пізно, готувала нам вечерю, я в тому допомагала, потім ми лягали спати, а вона ще прала і прибирала, я розумію, як їй було важко з трьома дітьми. — Коли ти вже вийдеш на роботу і станеш заробляти гроші, щоб мені було легше, — постійно говорила вона мені, тоді ще дитині. Але після школи я не пішла працювати, а пішла вчитися. Мама була незадоволена, сказала, що краще б я десь пішла працювати, щоб вона сама не забезпечувала нас усіх. Після того я знайшла підробіток і почала сама заробляти трохи грошей, щоб мама не витрачалася на мене, щоб їй було легше. А потім я зустріла Василя. Він жив із мамою у квартирі. Три місяці ми зустрічалися. і я зрозуміла, що це саме та людина, з якою я хочу жити.

Василь покликав мене заміж, але жити з його мамою не хотіла. Свекруха розуміла мене, і ми всі вирішили, що ми з Дмитром візьмемо квартиру в кредит: свекруха збиралася на заробітки в Італію; сказала, що свою двокімнатну квартиру вона поки що здасть в оренду, а ми цими грошима виплачуватимемо кредит. Свекруха дуже добра жінка, я все життя їй вдячна, нам вона дуже допомогла. Моя мама часто дзвонила мені, казала, що брат одружився, привів невістку додому, вона просила, щоб я їй допомагала, але мав кредит; я сказала, що не можу дати їй грошей. Згодом я народила доньку, кредит ми виплачували без проблем, загалом жили добре. Іноді свекруха приїжджала до нас з Італії, гостювала тиждень, привозила різних гостинців, іноді допомагала матеріально.

Мама чоловіка нам дуже допомогла. А потім не стало сестри моєї свекрухи, вона не мала дітей, тому свою однокімнатну квартиру вона заповідала своїй сестрі, мамі мого чоловіка. І свекруха саме оформляла спадщину, гостювала у нас. Того вечора до нас і моя мама прийшла. Коли дізналася про ту квартиру, стала просити, щоб сваха туди пустила жити мою сестру, адже та виходитиме заміж, чекає дитину, а жити їй ніде. Я не хотіла, щоб свекруха погоджувалась, але мама чоловіка пошкодувала мою родину і впустила сестру Наталю в квартиру. Але я сказала сестрі одразу, що мама чоловіка повернеться з Італії і житиме в цій квартирі, тому їм потрібно подумати про своє житло, відкладати гроші, доки житимуть тут. Наталя народила сина, згодом пішов у садок, а вона вийшла на роботу. Наче справи у них налагодилися. Але згодом повернулася мама чоловіка, сказала, що їй уже у 65 років, важко доглядати стареньких людей.

і вона залишиться вдома. Я одразу набрала сестру і сказала, щоби за місяць вони з чоловіком з’їхали з квартири. Сестра й слова не сказала, поклала телефон. А потім мама моя вже до нас прийшла, стала просити, щоб я залишила сестру, вона на другу дитину чекає, їй нікуди йти. Але я пояснила, що треба було думати раніше, а не перекладати свої проблеми на чужі плечі. Сестра повернулася жити до мами. Тепер вони всі ображаються на нас із чоловіком. Моя мати каже, що через мене вона тепер живе на кухні, коли ми маємо три квартири; мовляв, совісті в мене немає; вона сподівалася, що я їй допомагатиму, а я ні копійки їй не дала за ці всі роки. А я вважаю, що моя мама сама винна: вона сама привчила вже дорослих дітей, що має їх забезпечувати.