У поїзді чоловік сунув мені в руки клаптик і вийшов. За світлом ліхтарів я роздивилася написане на папері. Там була адреса, день та час

0
57

Вечір. Втома і мирне постукування рейок навалюються на віки, раз у раз намагаючись їх закрити. Один пронизливий погляд навпаки не дає зануритися в сон. Блискучі, зелені очі, обрамлені мережею зморшок, дивляться з напівтемряви. Я б відсіла, але поїзд забитий. Деякі навіть стоячи їдуть. Так завжди під час вечірніх повернень із села. Шлях наближається до кінця, і в душі я тішуся, що нарешті втечу від цього гіпнотичного погляду, але коли поїзд зупиняється, чоловік різко встає, сує мені в руки якийсь клаптик і поспішно йде. -Гей, ви куди? Що це? Він йшов не обертаючись. Вже на вулиці під світлом ліхтарів я побачила написане на папері. Це була адреса на околиці нашого міста, але дивним було те, що там так само було позначено дату та час.

«Чокнутий якийсь» — про себе подумала я і глибше заснула записку в кишеню пальто. Пройшло три дні, і я про цей інцидент забула. Вранці в неділю я поспішала на зустріч із клієнтом, але в останній момент все скасувалась. Я була з ла, нер вувала, в кишенях пальто шукала жуйку, але наткнулася на ту записку. «Понеділок, 13:00» І три червоні знаки оклику в кінці. Адреса була зовсім неподалік місця, де я перебувала, я вирішила пройтися заради цікавості, прийшла до покинутого будинку. -Ну і в чому сенс? – у слух сказала. Пройшла довкола будівлі і хотіла вже піти, але почула kрик немовляти. Довелося неабияк попрацювати, щоб знайти джерело звуку, дитину загорнули в якийсь рушник і в коробці сховали в кущах. Я була приголомшена такою знахідкою.

Поклали його нещодавно, змерзнути він не встиг. -Що за чортівня … Зателефонувала до nоліції, приїхали оперативно, хлопчика забрали до будиннку малюка. Коли розповіла історію чоловікові, він теж був спантеличений. Насправді, останнім часом ми збирали документи на уси новлення, бо своїх дітей за станом здоров’я не можемо завести. Порадившись, вирішили забрати хлопчика. Пол іція незабаром знайшла його справжніх батьків, це була сімейна пара алкоrоліків із села. Досі для мене залишається загадкою лише той дід. Ким він був? Чому саме мені тоді дав цю записку? Звідки він міг знати, що саме того дня та парочка наn’ється і вирішить так позбу тися дитини?