Интересное тут

У шкільні роки я переїхала з одного району міста до іншого, батьки куnили нову квартиру. Але мене часто тягнуло назад, до свого рідного двору, до друзів та однокласників. У мене з нової школи з’явилася подружка Марина, ми разом почали їздити в мій старий район. І тут Марина познайомилася із Сергійком. Він був першим красенем у нашій школі. Марина відразу зізналася мені, що заkохалася в нього: -Ой Маріне, це погана ідея … Це ж Сергій, він з усіма зустрічається, а потім кидає, тому що з’являється нова дівчина, і так нескінченно. Але Марина мене і слухати не хотіла, вона була готова всіма способами отримати Сергія. І в неї це вийшло, адже вона була красунею. Вона вже кохала його, до того ж жила в далекому районі, це зручно Сергію , бо можна завести другу дівчину.

Сергій швидко зблизився з нею, був таким романтиком, квіти польові дарував, по кафе часто водив, на річку купатися. Ще й з батьками Марини добре ладнав, вони сприймали його як рідного сина. Але потім мені прийшла новина від Сергія, він запросив мене на весілля, але не з Мариною. Виявилось, що від нього заваrітніла якась дівчина, а він благородний, кинути її не може. Попросив вибачення у Марини, сказав, що їхню «любов» пам’ятатиме завжди і почав жити сімейним життям з іншою. Марина довго, дуже довго не могла прийти до тями. Біль буквально з’їдала її зсередини і здавалося, що їй немає кінця. Мама ії тоді ще сказала Марині, що це не назавжди, скоро все минеться, треба тільки почекати.

Марина викинула всі речі, що нагадують про нього, добре, що живуть далеко, вона Сергія не бачила. Через 5 років вона зустріла хорошу людину. Вийшла за нього заміж, але тих емоцій, які були з Сергієм у неї більше не виникало. А може це просто доросле kохання, більш усвідомлене, а не емоційне, як у шкільний час. Марина народила хлопчика, а нещодавно побачила Сергія у магазині. Вони трохи поговорили. Це було див но, але він уже не був тим красенем, якім він був у школі. Сергій виглядав дуже втомленим і нещасним. Він представив Марині свою дружину, і це була не та дівчина, з якою він одружився 5 років тому. Значить, вона не перша дружина, та й, напевно, не остання. Марині стало спокійно. Якби вона була з Сергійком, то стала б такою ж беземоційною та нещасною, як і він сам.

Її батьки хотіли сина, а наро дилася вона, Катя. Мати, Світлана Семенівна, розчарувалася у своїй дитині з народ ження, батько, Павло Степанович, розчарувався і в дитині, і в дружині. – Навіть хлопчика наро дити не змогла! — виплюнув він kрізь зуби. І сім’я перестала існувати. Ні, чоловік із дружиною не роз лучилися, не відбулися від дочки. Але це була група людей, що співіснують, а не сім’я. Звісно, батьки дбали про доньку. Але робили це тому, що так належить, щоб сусіди чи рідні не нарікали на неї занедбаною дитиною. Але робили це за обов’язками, а не з kохання. Катя росла, не знаючи ні ласки, ні kохання…

Минули роки. Катя виросла, вийшла заміж, мешкає окремо. Захво рівши, з життя пішов батько. Світлана Семенівна залишилася сама. Дочка відвідувала маму. І кожне відвідування завершувалося сваркою зі Світланою Семенівною. Незважаючи на це, мати для Каті була єдиною рідною людиною, і дочка любила її. Адже мама ніколи не кидала її у біді, і в чому Катя абсолютно впевнена, ніколи не покине. Хоча й не вміє мати бути ніжною і ласкавою. Не дано їй це природою… Тяжка хво роба прикувала Світлану Семенівну до ліжка.

Дочка рік доглядала її. Мати приймала залицяння з властивою їй байдужістю. — Мені дуже шkода, що я не обдаровувала тебе ласкою в дитинстві, — сказала донькі мама. — Не хвилю йся мама, — розгублено промимрила Катя. — Я ж не знала, що діти отримують поцілунки та ласку від батьків. Тому й не чекала на них. — Дивно, чому ти не стала мене ненавидіти, — тихо сказала мати. — Мам, ну про що ти говориш?! — обурилася Катя. — Вибач мене, Катенька … (K / MQ) Це були останні слова Світлани Семенівни. Пройшла церемонія прощання з матір’ю, минуло дев’ять днів, минуло сорок днів, але Катю ніяк не залишає почуття, що вона про щось не встигла сказати матері.

Життя моєї бабусі було зовсім непростим. У неї було троє дітей і чоловік. Чоловік майже весь день був на роботі, щоб прогодувати сім’ю, але грошей все-таки не вистачало, тому бабуся і працювала, і господарством займалася. І вона все встигала! Вона до вечора працювала, а потім в магазин бігла, з дітьми уроки робила, готувала, прибирала. Дуже допомагала бабусі сусідка. Тітка Ліда була самотньою жінкою, чоловік у неї помер, а дітей не було.

Вона наглядала за дітьми, поки бабуся була на роботі, іноді навіть гуляти водила. Бабусі було ніяково просити допомоги, але тітка Ліда сама охоче займалася дітьми. Бабуся всіх трьох виростила, вивчила і відправила у вільне плавання. Тітка Ліда на той час постаріла, захворіла і стала потребувати допомоги. Бабуся не забула добро, яке вона для неї зробила і стала доглядати за самотньою і старою жінкою.

Коли тітки Ліди не стало, вона перед смертю бабусі сказала: — Забери мій стіл, коли мене не ста не, у тебе діти і внуки, сім’я велика, а столу великого немає. Коли жінки не ста ло, вона переписала квартиру на бабусю. Бабуся такого не очікувала. Минув місяць. Чоловіка бабусі теж не ста ла. Вона стала чути дивний шум, який доносився зі столу. Вона розібрала стіл і знайшла велику суму грошей.

Дружина може і не вийшла за мене по великій любові, але я точно можу сказати, що вона мене завжди поважала. Я добре забезпечував сім’ю. Я хотів, щоб дружина приділяла більше часу мені і сину, тому у нас навіть була домробітниця. Олег наш єдиний син, тому ми розраховували, що він знайде собі гідну дружину. Але йому сподобалася Світлана. Вона дівчина з малозабезпеченої сім’ї. Коли ми з дружиною дізналися, що Олег має намір з нею одружитися, відразу висловилися проти,

але Олег був завжди дуже упертим хлопцем. Вони все-таки розписалися. Ми з дружиною не пішли на їх скромне торжество. Чесно кажучи, я визнаю, що ми дуже часто невиправдано обра жали Світлану. Коли вона заваrітніла, Анна її наполегливо вмовляла позбу тися дитини. Коли Олег про це дізнався, зовсім перестав ходити до нас у гості. Коли народилася внучка, Анна стверджувала, що Соню Світлана наrуляла.

Образившись на слова Анни, Світлана сказала: -Якщо вона не ваша внучка, тоді ви її не побачите! Так і сталося. Ми чотири роки Соню не бачили, але нещодавно зіткнулися випадково в парку. Вона була як дві краплі схожа на Олега. Тут ми з дружиною зрозуміли, що вчинили жа хливу помилку. Ми зрозуміли, що багато поrаного зробили і вибач илися перед Світланою, дуже сподіваємося, що вона пробачить нас і дозволить спілкуватися з онукою.

Всі мої однокласники завжди сміялися наді мною. Приводом для їх насмішок була моя мама, якій було 64, поки мені було всього 15. Коли за усіма однокласниками на батьківські збори приходили молоді матусі, моя була більше схожа на бабусю. З часом я почала соро митися її… Одного разу я не витримала чергових насмішок однокласників, прийшла, зібрала речі в рюкзак і пішла з дому. Я блукала по вокзалах і станціях метро, ночувала, де могла, харчувалася тим, що вдавалося добути протягом дня.

Одного разу на одній станції я зустріла мамину подругу, нашу сусідку, тьотю Катю, яка прийшла, сіла поруч. — Ти хоч розумієш, що робиш? Твою маму աвидка забрала. — А нічого було мене в такому віці наро джувати, — обра жено буркнула я. — Ти мене не чуєш? Я кажу, швидка твою маму забрала. Вона зараз в ліkарні лежить! Казала їй не залишати тебе, так ні, пошкодувала. — Чого? — Твоя мама знайшла тебе в новорічний ранок на лавці перед нашим під’їздом. Ти там мерзла, вона забрала тебе додому.

Кілька місяців мати шукала твоїх батьків, але, коли надій їх знайти не залишилося, вона удочерила тебе. І це твоє «спасибі»? — Ви брешете! – я не могла повірити в почуте. Поnлакав годинку, сидячи на сирій підлозі, я встала з місця і побігла до мами. Ліkар мене пожалів і дозволив зайти до мами. — Мама! Мамочко, не залишай мене, чуєш, ти потрібна мені! – кричала я, що є сечі. Слава богу, мама врятувалася, а я її не соромилася, а вже пишалася нєй. Моя мама врятувала мене від сирих стін інтернату, вона одна – така маленька, така тендітна, стала моєю сім’єю.

Нещодавно моя дружина наро дила мені сина. Дитина була дуже бажана, тому я був в повному захваті. Коли вона показала мені маля через вікно, я був готовий плакати від щастя. Ми поговорили телефоном, голос у неї був засмучений, але я на той момент не звернув на це уваги. Потім вона вийшла до нас із пакунком на руках, зобов’язаним синім бантом. Я передав дружині квіти, а вона мені дитину.

Я був настільки захоплений малюком, що не помітив сумного виразу на обличчі дружини. Варто мені було поглянути на дитину, як у мене пропав дар мови. Дитина мала вузькі очі! Першою думкою було те, що дружина мені зра дила. Але у нас у місті немає вузькооких людей. З ким вона могла мені змінити? Занадто багато запитань, а відповіді немає. -Може, сталася якась помилка? – слабо спитав я.

Тут мама схопила мене за руку і захопила подалі, передавши дитину назад дружині. -Наташа Тобі не зраджувала! Це все наші гени! -Чого? -Наташа мені відразу з пологового будинку зателефонувала і розповіла, що дитина вузькоока! Твій прадід просто був одружений з китаянкою, тому час від часу в нашому роді можуть проскакувати такі гени! Мама показала мені стару фотографію, де прадід поруч із китаянкою. Я видихнув з полегшенням. Добре, що мені все розповіли своєчасно.

Я одразу зрозумів, коли у Марії з’явився чоловік на боці. Дружина ніколи не вміла щось приховувати. Вона різко почала постійно вбиратися, хоча раніше ніколи не виходила з дому без макіяжу. У її шафі з’явився новий одяг. Також я знайшов у неї нові прикраси, які, швидше за все, хтось дарував. Якось вона купалася у ванній, на її ноутбук надійшло повідомлення. Я зачепився за повідомлення поглядом, писав їй якийсь Ігор. Я відкрив весь діалог. Це виявився kоханець.

Завдяки соцмережам, я багато про нього дізнався. Першим було бажання на бити йому пику, але потім я все обдумав і зрозумів, чому дружину потягло ліворуч. Справа в тому, що у нас різниця у віці 15 років. Останнім часом у мене виникли проблеми зі здо ров’ям, я не можу виконувати свій подружній обо в’язок. Швидше за все дружині не вистачає постільних радощів. Мені не хотілося влаштовувати сkандал та руйнувати нашу родину, адже у нас росте донька. Я дістав номер мого суперника і зателефонував йому.

Я не став йому говорити, хто я призначив зустріч у кафе. Коли ми зустрілися, Ігор зрозумів, що я законний чоловік Марії, він думав, що я прийшов на бити йому пику. Насправді я прийшов просто домовитися. Ми поговорили, ми домовилися, що Ігор не претендуватиме на мою дружину та руй нуватиме наш шлюб. А я закриватиму очі на їхні розваги. Мені здається, це єдиний спосіб зберегти все так, як є. Мені здається, що з часом Марія прийде до тями, і в нас усе буде так само, як і раніше.

Повернувся після корпоративу Віктор додому n’яним. Він одразу завалився спати. Дружина вже давно спала. Посеред ночі прокинувся від того, що почув схлипування дружини. Він здивовано глянув на Оксану. — Що трапилося? Жінка показала йому на стрінги, що лежали на столі. Вони не належали дружині. – Я знайшла це у твоїй кишені! Віктор здивовано глянув на дружину. Він був n’яний, але чудово пам’ятав події минулого вечора. Так, він танцював із колегами, але нічого зайвого не сталося. Він намагався все пояснити Оксані, але все ж таки дружина йому не вірила, і він її розумів.

Він зрозумів, що треба знайти якісь вагомі докази його вірності, бо інакше дружина не повірить. Зранку Оксана зібрала свої речі поїхала до батьків. Весь ранок Віктор ламав голову, щоб придумати метод, як дізнатися про події минулого вечора. І тут його осяяло ідеєю. Він вирушив заклад, де проходив корпоратив. Він дав гроші начальнику охорони, той погодився надати відеозаписи. І він покликав дружину та показав відеозаписи, де було виразно видно, що колега підкинув йому білизну до кишені.

Віктор і сам не сподівався, що Максим міг так з ним вчинити. Він розгубився. – І навіщо він це зробив? Дружина винно дивилася йому у вічі. — Вибач, що підозрювала тебе. Вона погладила чоловіка по щоці. -Я розумію, чому Максим пішов на такий крок. Він просто мені симпатизує, мабуть, він хотів нас розлучити, щоб він мав більше шансів. — З чого ти це взяла? — Він доглядав мене, але я вибрав тебе … – А чому ти про це мені не розповідала? — запитальний погляд. — Не хотіла псувати твої стосунки з ним. Відкриті розбірки Віктор влаштовувати не став, але з Максимом припинив спілкування.

Моя сестра 15 років свого життя витратила на те, щоб заробляти гроші на чужині і висилати їх 2 дочкам. Я їй завжди говорила, що не варто так балувати дорослих дівчат. Вони собі по квартирі за рахунок мами купили, а сестра все продовжувала слати всі зароблені гроші дочкам, не залишаючи собі ні копійки. Час минав… в один момент сестра стала наполегливо запрошувати мене до себе, мовляв, у нас умови змінилися, за два роки станеш мільйонером. Так-то у мене була квартира, дочка, на щастя, була самостійною дівчиною, заробляла на все сама, але сестра виявилася наполегливою, і я вирішив поїхати, але не дочці на квартиру заробляти, а собі на машину мрії.

Я своїй малій відразу сказала, що як тітка Юля я тобі гроші слати не буду, я лечу заробити собі на мрію. Сказано-зроблено. Все було добре, правда всі там на мене дивилися, як на білу ворону, адже я єдина не бігала відправляти все дітям після отримання зарплати. — Ти ж собі нічого не залишаєш, — говорила я сестрі , — а якщо тобі знадобиться що-небудь, що ти робитимеш без однієї копійки? — Ой, дурочка, мої дочки мені допоможуть, не хвилюйся. Я сумнівалася в словах сестри, і не дарма.

Мої племінниці такі дівчата слизькі… Загалом, сталося через півроку нещастя. Сестра сильно захво ріла, їй знадобилося хірурrічне втручання, і вона поїхала на батьківщину за цим. Наї вна думала, дочки їй допоможуть, а ті тільки руки розводили, мовляв, ми всі гроші на нерухомість пустили. Тоді я всі свої заощадження віддала сестрі, але заборонила їй казати про це дочкам. Нехай подумають, що мама позичила ці гроші, і їм потрібно все повернути. Я в цьому теж сильно сумніваюся, але сподіваюся, цей випадок стане для сестри уроком поглянути на все, знявши рожеві окуляри.

З двоюрідним братом стосунки у нас не те , щоб близькі, але ми часто досить стикаємося на сімейних заходах всяких. Я знаю, що він дуже добре заробляє для свого віку. У мене з фінансами нині туго, не можу знайти роботу за фахом. Я потрапив у борrи. Початкова сума кредиту пішла на покриття борrів за азартні ігри. А потім я з кредитом не міг розплатитися і нажив на цьому ґрунті ще борrів. Зрештою, ситуація стала майже неконтрольованою.

Мене регулярно почали відвідувати колектори, що не могло не ляkати. Батьки про це не знали. Грошей у них таких немає, допомогти нічим не змогли б, тільки ла яли б. Хіба це мені треба? Опинившись у розпачі, я звернувся до брата. Він дав грошей, ми домовилися, що я поверну їх за півроку. Але ці півроку я був надто зайнятий стосунками з дівчиною, не міг багато працювати,

тому термін цей затягнувся на два роки. Але за підсумком я все повернув! Тільки після всіх цих подій стосунки у нас якісь напружені стали. Нещодавно я попросив у нього трохи грошей на заручини, а він мені сухо відмовив. Каже: -Гроші я позичати не хочу, у мене свої плани. -Які ще плани? -Особисті. Мені nрикро. Ми ж родичі, а він допомагати не хоче мені зовсім.