Зараз мені 23 роки. Я живу у власній квартирі. У 18 я поїхав на Північ за заробітками. Хотів накопичити на квартиру і переїхати туди з дівчиною. Мільйони я не заробив, але на двушку вистачило. Частину накопичених грошей я відклав на ремонт. Мені пощастило: грошей вистачило і на косметичний ремонт. Тут потрібно відзначити, що моя дівчина в цей час жила з батьками. Я їй казав, що не скоро зможу її покликати до себе. Я робив все сам, розумів, що без мінімальної допомоги не обійтися. Моя тітка зголосилася допомогти.
90% ремонту я зробив сам, але тітка допомогла привести будинок в порядок після нього. На новосілля я запросив до себе дівчину і тітку. Саме тоді до мене підійшла тітка і сказала, що настала моя черга допомогти їй, вона ж мені допомогла. Загалом, її син повинен був жити у мене якийсь час. Я відразу відмовився, сказавши, що я мене часто немає вдома і відповідальність за чужу дитину я брати на себе не хотів. Зрозуміло, думаю, що вона образилася. Я знав, що у тітки тоді були тимчасові труднощі з грошима. Але і у мене тоді не було вибору.
Переїхавши до мене, дитина була б удома одна більшу частину часу, і якщо щось трапиться з ним, це було б на моїй відповідальності. На наступний день я поїхав до тітки на роботу і вручив їй конверт, куди поклав 20 тисяч рублів. Я хотів хоч таким чином допомогти їй. Вона взяла конверт, але все одно на мене ображалася і навіть розмовляти тоді не стала. Тепер я не знаю, чи правильно я вчинив. З одного боку, я повинен був допомогти тітці, але з іншого боку, у мене ж теж не було вибору. Я відмовив їй, грунтуючись на безпеку дитини. Йому потрібна була постійна увага, а зі мною у нього цього б не було.