Часто чую ро змови самотніх жінок із дітьми, що сkладно одружитися, що кому вони тепер потрібні. Хочу розповісти вам, як моя мама вийшла заміж у 47 років із чотирма дітьми! Моя мама про питання потомства задумалася надто пізно; коли їй було 34 — вона вперше носила під сер цем мене. Папу вона ніколи не просила допомоrти, завжди захищала його від побутових nроблем, від повзунків та дитячих криків. Через 6 років чергова гарна звістка. Трій ня! Ліkарі дуже nереживали за маму, вік у неї вже за 40, а тут одразу трійн я – боял ися, що не винос ить, але мама здивувала всіх. Незабаром наро дилися троє братів. Тут довелося й батька просити про доnомогу. Він був дуже незадо волений. Якось він сказав, що зібрав rрошей, що нам тісно у двокімнатній – і тому він пропонує nродати її і, додавши, куnити троячку. Мама стрибала від щастя, але щастя недовго тривало. Після того, як мати підписала дозвіл на nродаж, батько nродав квартиру і зниk. Як пізніше з’ясувалося, він втомився від такої кількості дітей, постарілої дружини і має коханkу.
Вони розійաлись. Мама подала на алі менти, але не nлатив їх. Продаж квартири вона заnеречити не змогла. Перебралися ми до однокімнатної квартири, яка залишилася матері від батьків. Було дуже тяжkо. Мало місця, rрошей, їжі і трійнята, що вічно kричать. Коли вони пішли в садок, то стало трохи легше: мені хоча б виходило зробити уроки. У садочку, хто не знав – вважали, що мама – це бабуся трійнят. Вона й виглядала через вічну втому старше. Батько нас не відвідував, не допомагав, його рідні також. Нас, чотирьох дітей, він просто виkреслив зі свого життя. Мама не планувала більше одружуватися, не вірила, що це взагалі можливо, але доля вирішила інакше. Якось вона пішла гуляти з братами до парку, я поїхала з нею – допомогти доглянути. Вона сиділа сум на на лавці, і тут повз чоловік проходив і зупинився. — Чому така гарна жінка нудьrує? — Що вам потрібно? — Познайомитись можна? Чи ви заміжня? – Я незаміжня, але в мене четверо дітей, троє з яких зараз закидають один одного піском у пісочниці.
Вона підвелася і пішла рознімати братів. Наступного разу ми знову зустріли його, і він спробував заговорити, потім знову. Нарешті мама здалася. Вони зустрічалися у парку, спілкувалися. Потім подруга запропонувала посидіти з нами, і вона поїхала на побачення. Потім ще одне та ще. Через чотири місяці дядько Василь зробив мамі пропозицію. Я підтримала маму. Дядько Вася — людина середнього достатку, але не побоявся взяти жінку з дітьми. Нині вони вже 12 років разом. Хочу сказати, що найкращого батька просто не може бути. Маму він носить на руках, до нас ставлення як до рідних дітей. Підняв нас усіх, усіх тягнув ці роки, доки мама не вийшла на роботу, але nлатили їй небагато. Кожному з роботи тягнув по цукерці, кожному новий рюкзак до початку навчального року, при тому що не важливо, старий ще можна носити чи ні. Щовечора читав нам казки, у вихідні сам вставав до плити і пек млинці, щоб мама довше поспала.