— Мамо, ну навіщо зберігати те, що вже сто років ніхто не використовує. Якісь чашечки старі, радянських часів, ці рушники, ще й фіранки … Давай я тобі все нове куnлю. — Не потрібно нічого міняти, донечко, мені і так добре, кожна дрібниця в будинку подобається. Галі не подобалося те, як розставлені предмети у мами вдома. Все було старим, і це дратувало. У самої Галі в квартирі був повний порядок, все за останньою модою. Вона стала дизайнером, тому квартира була обставлена за її власним інтер’єром. У мами Галі було хворе серце, якщо раніше якось доnомагала місцева медсес тра, то в той вечір довелося викликати швидку і покласти маму в лікарню.
— Я тобі окрему nалату олачу, мамочкот, ільки швидше поправляйся. — Ні, Галочка, можна мені в загальну… там хоч люди будуть, є з ким поговорити. — Добре, нехай в загальній. Галя принесла для мами найм’якший махровий рушник, халатик, посуд. Все найякісніше і дороге. Мама з вдячністю прийняла турботу дочки, тільки очі у неї були тьмяні, сама вона була глибоко сумна. Як Галя збиралася йти з nалати, так помітила одну жінку. — Ой як приємно вдихнути запах рідного дому, син сьогодні речі привіз. Таке відчуття, що все рідне поруч, і вже не так гидко в ліkарні лежати. Ці слова запали в душу Галі, і вона вирішила поїхати додому до мами.
У будинку дійсно пахло чимось рідним, як з дитинства. Галя зібрала мамин старий халат, потертий рушник, кухлик з малюнком квіточок і привезла все мамі. — Галочка, донечко спасибі. Тепер і у мене в палаті є частинка будинку, — сказала мама, і очі її знову засяяли. Мама швидше пішла на поправку, і вже через тиждень вона з Галею сиділи за столом вдома і пили чай з пиріжками. — Добре, Галочка, що ти принесла мені речі з дому. Твої нові теж хороші, але я так сумувала за домом, що, вдихнувши їх запах, відразу стала швидше йти на поправку, тому що скучила за домашнім запахом. — І я, мамо, тепер зрозуміла, чому ти так сумувала.