— Алло, це Дар’я? — почула я в трубці. — Так, слухаю вас. — Ваш чоловік, Микола, зрадить вам зі своєю секретаркою. Ряту йте вашу сім’ю ю ю, поки не пізно! — Хто це? Представтеся, будь ласка! — сказала я, і почула в трубці короткі гудки. Я сіла на стілець, і довго не могла прийти до тями. «Що це було? Розіграш? Або зл ій жа рт?»- міркувала я. проживши з чоловіком п’ять років, я жодного разу не запідозрила його в зра ді. Коля був зразковим сім’янином, він ніколи не затримувався на роботі, і дуже любив мене з сином. Цілий день я ходила як неприкаяна, не знаходячи собі місця. Коля прийшов з роботи, повечеряв, і пішов відпочивати. Я вирішила взяти його телефон і подивитися дзвінки та повідомлення. Дзвінків у нього купа, там не зрозумієш, хто йому дзвонив і навіщо. А вісь, в повідомленнях, я побачила цікаву переписку. «Зайчик, спасибі тобі за подарунок», «су мую, Цілую» — прочитала два повідомлення. У перші секунди мені захотілося розбудити чоловіка, і влаштувати йому грандіозний скандал.
Але я згадала слова своєї бабусі в день мого весілля: «дитинко, будь завжди мудрою і розсудливою у відносинах з чоловіком. Ніколи не рубай з гаряча. Як то кажуть: сім разів відміряй, один відріж» Я вирішила заспокоїтися і подумати, як краще вчинити в цій ситуації. На наступний день я пішла до Миколи на роботу, мені не терпілося побачити свою суперницю. Хоча, яка вона мені суперниця? Я дружина Миколи і мати Його Сина! — Добрий день, Миколо Володимировичу у собі? — запитала я секретарку, свердлячи її оцінюючим поглядом. — Здрастуйте, шефа Немає, Він на нараді. Ви записані на прийом? — Суво ро запитала мене дівчина. — Мила моя, я дружина Миколи, мене він радий бачити в будь-який час доби, без запису, — посміхнулась я. — Вас звуть Лера? — запитала я дівчину. — Так, звідки ви мене знаєте? — розгублено живила Лера. — Я не знаю тебе, але мемуари твої читала. Ти по якому праву лізеա в чу жу сім’я ю? — голосно запитала я. — Даша, прошу вас, не кричіть. Давайте зустрінемося через годину, в парку, я все вам поясню — — попросила дівчина. — Добре, почекаю тобі! — сказала я, і вийшла з кабінету.