Подруги не розуміли Віку. Вона все життя жила з якимсь чоловіком, причому смороду дуже часто змінювалися. Про ті, щоб узаконити ці стосунки, жінка ніколи не думала. Заваливши собі роботою з головою, вона гордо йшла по життю, і їй було начхати на ті, чи дивляться за нею, чи дбають – все одне. Віці було начхати на думку подруг: вона завжди жила своїм життям, насолоджувалася кожним моментом, хобі, подорожі тощо. Дійшло до того, що друзі Вікі сперечалися між собою та робили ставки: скільки тижнів протримається її новенький. А Вікторія міняла їх дуже часто: то характер не сподобався, то прокидається рано, то снідає без неї. Виходила Віка практично без попередження.
Прокидалася вранці у новій квартирі, збирала чемодан і голосно грюкала дверима. Перший чоловік-Митя-попросивши її гладити сорочки. Вона пішла. Другий не звертав уваги на Віку, навіть якщо вона ходила у коротких спідницях. Результат був аналогічним. Між співжиттям були і дрібні романи, які не можна було б назвати серйозними. Так, моментна закоханість, нічого більше. Якось Віка вирішила поділитися переживаннями з близькою подругою: — Знаєш, не розумію я цих чоловіків. Чому вони готові змінюватись лише тоді, коли розуміють, що я пішла, і мене не повернуть. Приходять, перепрошують, кажуть, що жити без мене не можуть, А я відповідаю,
що компроміси треба було шукати заздалегідь. Не розуміють вони й того, що, коли я встала, зібрала валізи і поїхала, значить чаша мого терпіння наповнилася. Отже, я не хочу його більше бачити. Зараз я з Василем, і мене не влаштовують його часті гулянки. У цей раз йому сказала, щоб він припиняв. Мені це не подобається. Дуже боюся, що одного ранку знову не витримаю. Скажи мені тепер: чи я винна, що він так багато п’є? Тепер мені найцікавіше, як довгого віку протягне з Василем. Звичайно, Я бажаю, щоб у них все виправилося. Але віку помилок прощати не буде.