Зі своїм першим чоловіком я розлу чилася, коли нашій доньці було 3 роки. Розлу чилися ми, тому що він був невиправним алкоrоліком та зра дником . У нас все доходило до того, що він, не соромлячись нас, наводив своїх дівчат легкої поведінки додому. Саме на цьому ґрунті я його й виrнала. Жили ми з донькою без нього дуже навіть добре, незважаючи на те, що колиաній навіть алі менти платити так і не спромігся. Незабаром після розлу чення я зустріла Ігоря, мого чоловіка. Ми сподобалися один одному майже одразу, і вирішили одружитися та одразу з’їхатися.
Від минулого шлюбу в нього, як і мене, залишилася одна донька, яка одразу прив’язалася до мене і стала називати мене мамою. Я її теж дуже сильно покохала, але на відміну і від мене, Ігор до моєї дочки ставився з холодком. Він із нею майже й не розмовляв, давав гроші через не можу, не цікавився її життям та успіхами. Я думала, що з часом все стане на свої місця, тільки ось сталося те, що поставило наш шлюб під питанням. Якось у моєї донечки порвався рюкзак. До зустрічі з Ігорем я працювала, але після весілля мене скоротили, і Ігор наполіг на тому, щоб роботу я покинула. З цієї причини гроші за новий рюкзак я попросила у нього.
У дочки не було іншої сумки, так що рюкзак був необхідністю, а не хотілкою , але відповідь Ігоря мене дуже здивувала: — Дитина твоя, ось і гроші вимагай у її тата, я тут до чого? Чого до мене причепилася? Я, м’яко кажучи, була шокована такою відповіддю, особливо на тлі того, як сильно я люблю його дочку, і як про неї дбаю. Його дочка сильно прив’язалася до мене, а я до неї. Тільки на ній і тримаються наші стосунки з Ігорем. Наразі ситуація ніяк не змінилася. Сподіваюся, Ігор зможе взятися за мізки та прийняти нашу сім’ю з моєю дочкою.
