Я довгі роки доглядала мами вітчима. Але коли дізналася, кому вона залишила помешкання, то розірвала з нею всі зв’язки.

0
93

Мені було 3 роки, як тато нас з мамою залишив напризволяще і пішов до іншої жінки. З розповідей мами знаю, що вона ледве пережила це. Мама не працювала і стала перед дуже серйозною ոроблемою. Почала шукати роботу, та її нікуди не брали. У результаті вона влаштувалась у салон краси прибиральницею, а потім уже навчилася стрижки робити та почала працювати перукарем. Через два роки вона познайомилася з Пашею, з моїм вітчимом. Мені було п’ять років, коли вони побралися. Вже двадцять років живемо усі разом. Він мені став рідним батьком. Любив мене, як свою, і балував різними іграшками. Досі я з ним ділюся своїми ոроблемами, і він усе вирішує. Я рада, що мама зустріла його, адже він набагато кращий за мого рідного батька.

— Кати, тобі треба щось купити на день народження подруги. Іди купи собі сукню та гарні туфлі. Якщо хтось тебе там образить, то одразу дзвони мені,— говорив він щоразу. Такі у нас стосунки з вітчимом. Він мене і балував, і лаяв, тобто нічим не відрізнявся від рідного. Пашу я кликала »татом», і вперше, коли він почув це, навіть заոлакав. Він завжди хотів ще одну дитину, але мама не погоджувалася. Нам усім було цікаво, чому цю тему для мами закрито. Я вирішила поговорити із мамою; виявилося, у тата є ще одна дочка. З ними Паша сім’ю не зміг утворити, але аліменти платив. Мама боялася, що коли народиться ще одна дитина, то вона охолоне до мене, та й не знала, як вона сама поведеться.

Бабуся знала про доньку тата і часто намагалася зв’язатися з нею, але не виходило. Бабуся дуже сильно мене любить і ставиться до мене, як до рідної онуки. Ми з мамою постійно її доглядаємо, тому що бабусі вже багато років, за нею потрібен догляд. Один день бабуся покликала всіх нас і оголосила новину. – Мої рідні, мені вже за 80, і я вирішила написати заповіт, щоб потім зі спокійною душею покинути цей світ. Я мою трикімнатну квартиру заповідаю моїй рідній онучці, а дачу нерідній. Я була здивована, але не хотіла нічого говорити. Ми з мамою доглядали її, і ні, не через квартиру. Я довго думала і вирішила, що якщо вона запевнила свою квартиру рідній онучці, то тоді шлях вона і доглядає її.