Я колись працювала у великій фірмі. Класно було все там, колектив добрий. Я отримувала непогані гроші. Начебто все влаштовувало. Тільки ось графік мене остаточно вимотав. Після року роботи на цій фірмі я вийшла заміж, заваrітніла та пішла з роботи. Незабаром я вже не могла вийти на роботу, бо нарօдила та сиділа з малюком. Із чоловіком ми, до речі, жили у батьківській квартирі. Чи не лізти ж нам в іпотеку, коли є свій дах над головою? Чоловік не заперечував. Він працює у великій компанії, отримує високу зарплату навіть за столичними мірками. І я теж теж стала заробляти. Так-так, ви не дочули.
Я отримую гроші, їх мені дає батько. Не просто так, звичайно, я працюю в поті обличчя цілими днями, але моя праця приносить мені не тільки гроші, але ще й задоволення. А що? Тато у мене заможний чоловік. Знає, яка це праця – сидіти з дитиною та стежити за порядком у домі. Він мені так і каже: -Дочка, твою маму, коли вона тебе нарօдила, я теж відправив додому. Справ у неї там було багато, вона всім займалася. Ремонтувала дачу, зустрічала гостей і все було на мамі. Ні, їй не нудно було. Вона мала стільки хобі, вона навіть собак розводила. А зараз мій чоловік проти моєї зарплати; каже, що я не чесно її отримую.
Мені час вийти вже на справжню роботу. Думаю, він мені заздрить. Він так і не навів мені вартісного аргументу, чому я маю вийти на роботу. Він навіть каже, що проживання у батьківській квартирі недоцільне. — А раптом твої батьки розлучаться. Буде поділ майна і твоя мама переїде до нашої квартири. Яке розлучення? У мами з татом ідеальні стосунки. Там про розлучення ніхто й не замислювався жодного разу. Ви теж вважаєте, що чоловік мені заздрить? Тато ж не жадібний у мене, він і раніше мене утримував, а тепер йому не шкода і на онука!
