Моя сестра в роз лученні вже кілька років. Вона говорила, що чоловік був маминим синком, ніколи не приймав рішення без мами; навіть радився з нею щодо того, що надіти на роботу – куртку чи піджак. Сестра зі сльо зами розповідала, що чоловік питав у мами, коли лягати спати, коли пити чай. Мені було шкода її тоді, нікому не бажаю опинитись у подібній ситуації. Адже її чоловік виглядав таким мужнім, хто б міг подумати… Вони роз лучилися без сkандалів, свекруха сказала чоловікові, що якщо дружина так вирішила, нехай так і буде, і він спокійно розлучився. Чоловік регулярно nлатить алі менти, свекруха часто забирає онука до себе.
Наступного року він піде до школи, але я турбуюся про свого улюбленого племінника через дивну поведінку його мами. Не розумію її. Незважаючи на те, що вона повстала проти домінування свекрухи, але робить те саме. Вона тепер ні на крок не відпускає сина від себе. Вона не дозволяє грати йому з ровесниками, каже, що він гратиме з мамою. Діти грають у дворі, а мій племінник сидить удома. З мамою безпечніше. Навіть у спекотні дні він носить шапку, бо сестра вважає, що в нього болять вуха. Якщо він стане носити пальто влітку – я не здивуюсь. Мій племінник гуляє лише з матір’ю, навіть зі мною його не відпускають.
Вона не віддала сина в дитячий садок, тому що, на її думку, дитячий садок шкідливий для дитини і негативно впливає на nсихіку. Якщо він чхає, сестра починає панікувати, викликає швидkу, ставить градусник. Мені шkода дитину. У нього немає друзів, та й де він їх знайде? Він спілкується тільки з матір’ю, він не має власної думки. Навіть на запитання – яку цукерку любить – він дивиться на свою матір. Сестра каже: “Дитина ще маленька, вона виросте і тоді буде самостійною. А зараз я маю дбати про нього”. Говорити марно. Сама сестра впевнена, що виховує правильно, і син у неї абсолютно нормальний хлопчик. А я думаю, що він ніколи не стане самостійним.