Після весілля ми стали жити у орендованій квартирі. Наше фі нансове становище не дозволяло знімати простору, шикарну житлоплощу — і ми зняли однушку. Ми вирішили накопичити rроші на нову квартиру. З ранку до вечора ми на роботі, повертаємось додому пізно, а наступного ранку знову біжимо на роботу. У вихідні їдемо на дачу до моїх батьків і до свекра. У нас вже накопичилося кругленька су ма, і ми можемо взяти іnотеку і зробити початковий внесок. Я почала говорити чоловікові, що вже треба думати про дитину, а спочатку треба обзавестися своїм житлом. Про це ми мріяли ще до весілля, але досі не вдалося реалізувати нашу заповітну мрію.
Тепер, коли вже накопичилася певна сума, я думала, що чоловік теж думає про kредит. Тепер у нас су ма така, що можемо куnити навіть троячку. Почала шукати в інтернеті, знайшла кілька цікавих варіантів. Увечері, коли чоловік прийшов із роботи, я показала, але він заявив, що ще рано про це думати, треба ще накопичити. Через два дні я відновила розмову про kупівлю нової квартири та прямо запитала, коли ми братимемо kредит. Він здивовано глянув на мене і сказав, що ми не братимемо іnотеку, ми збиратимемо ще кілька років, щоб відразу куnити. Виходить ми в найближчі десять років маємо жити в цій халупі, забути про відпустки, відмовляти себе у всьому.
А він дивиться мені у вічі і каже: “Адже ми на квартиру копимо, у нас мета; десять років так пролетять, що ми не помітимо”. А я не збираюся в однушці жити з дитиною. Отже, ще десять років ми не думатимемо про дітей. Я хочу жити як усі нормальні люди. Ми можемо взяти іnотеку, куnити нову квартиру та жити спокійно, завести дітей. Чоловік мені відповів, що багато сімей живуть з дітьми в орендованих квартирах — і вони дуже щасливі. Я не уявляла, що мій чоловік такий упертий. Якщо б у нас не було вибору, я б мовчала. Але тепер у нас є можливість, то чому не скористатися хорошим шансом?
