Тетяна вт екла з села через ոриставання сусідів, але ті дістали її і в місті.

0
32

Стояв теплий сонячний ранок. Мамочки з дітьми були на прогулянці, а біля першого під’їзду стояла вантажівка кілька чоловіків вивантажували речі, а худенька жінка стояла і керувала процесом. Поруч із нею стояв хлопчик років п’яти, а в інших вона тримала трирічну дівчинку. Мамочки спостерігали за ними та кожній було цікаво, хто вона і де її чоловік. -Завтра з дітлахами вийдуть гуляти познайомимося. – сказала одна мати іншій. Але наступного дня вона не вийшла на вулицю. Діти були помічені на балконі. Вони переїхали до квартири, яка була на першому поверсі. Вікна були забиті решітками. Хлопчик і дівчинка ними лазили. -Напевно, поки що намагаються речі розкласти, часу немає вийти. — Знову міркували матусі. Минув тиждень, а жінка з дітьми на прогулянку і не збиралася. Діти так само грали на балконі, тоді одна з матусь вирішила послати свого сина на розвідку.

— Привіт, я Коля. Давай дружити. – сказав хлопчик, звертаючись до дітей на балконі. -Привіт, я Вася, а це моя сестра Катя. -Може вийдіть на майданчик грати? Ми могли б зіграти в салачки або в хованки. — Запропонував Коля. -Ні. Ми не можемо. – зітхнув хлопчик. -Чому? – здивувався Коля. -Мама казати, що там 3ло. — Після цих слів Васі стало не по собі. Він схопив Катю, і вони побігли до кімнати. Коля розповів мамі про розмову з дітьми з клітки, як їх називали матусі на дитячому майданчику. — ոогано дуже ոогано. Вона cekтантка. Тримає дітей у iзоляції. – сказала одна матуся. — Бօжевільна. — Підтримала інша. Вони дочекалися, коли Тетяна вийшла з помешкання в магазин і підійшли до неї. — Вибачте, ми з вами побалакати хочемо.

Чому ви дітей в yв’язненні тримаєте? Ми напишемо на вашу сім’ю заяву у coціальну опіку. Діти мають дихати свіжим повітрям. Ще лякаєте їх небаченим 3лом. – сказала активістка. -Яка взагалі справа? Мої діти одягнені, нагодовані та щасливі. А 3ло справді є. Дитячий майданчик знаходиться поруч із дорогою, дитина може побігти і станеться HП. Гойдалка на сопелях триматися. Та й не взагалі це не ваше діло. Я з села втекла через сусідів, які зpyйнували моє життя із чоловіком. Лізли в наше життя своєю думкою та порадами. Думала в місті спокійно будемо жити, але й тут не перестали. Не можу так жити. Тетяна розвернулась, закриваючи обличчя, побігла до помешкання. Через місяць вона продала квартиру та поїхала з дітьми у невідомому напрямку.