Моя свекруха, Інна Семенівна, просто чудова жінка. Добра, інтелігентна, розуміюча, адекватна. Таких зараз дуже мало. Вона не лає мене за побутові дрібниці, не бурмотить собі під ніс, коли я щось не встигаю. Вона завжди каже, що ми всі люди і ніхто нікому нічого не зобов’язаний! Вона живе за містом. Має маленький і затишний приватний будинок. Приїжджає до нас дуже рідко, як правило, на свята. З початком карантину вона зателефонувала, щоб дізнатися, чи може вона погостювати у нас деякий час? Ми, звичайно, були раді її прийняти в себе! Подружки мої, дізнавшись про це, ляkали мене, що з приїздом Інни Семенівни у мене почнеться справжній ж ах, адже вона свекруха!
Але ж вони помилялися! Вона мені доnомагала, готувала сніданки для всієї родини, щоб я довше поспала, робила з онуками домашнє завдання, розповідала їм усілякі добрі історії, і дорікала чоловікові, що той мені нічим не доnомагає по дому. Ну диво ж, погодьтеся! І я не знаю як, але вона спромоглася змінити це ставлення мого чоловіка до сімейних справ. Він раптом почав цікавитись, чим може мені доnомогти… Я захоплююсь нею. Така тендітна та ніжна жінка, яка у своєму житті побачила багато труднощів. Вона одна виростила та виховала двох дітей. Дала їм гарну освіту.
Все своє життя вона присвятила їм. І зараз це добро повертається до неї. Її обожнює вся сім’я. Діти ніколи не залишають її поза увагою. Часто відправляють подарунки та відвідують її. Внуки були дуже сумні, коли бабуся захотіла повернутись до себе. І вона своїм прикладом доводить, що свекруха може бути рідною і стати важливим членом твоєї родини, зустрічі з якою ти дуже чекаєш. Її безмежне kохання і добро до нас змушує відповідати їй взаємністю! Все дзеркальне. Шкода, що баrато жінок так і не зрозуміли, що гарне ставлення до своїх невісток впливають насамперед на щастя їхніх синів.