Після однієї розмови зі своїми дітьми я зрозуміла, що їм потрібна не я, а мої rроші. Я вирішила дати їм урок.

0
13

Я більше була за кордоном, ніж на батьківщині. Постійно далеко від дітей. Але втішала себе тим, що все, що я роблю — роблю для них. Я як батько хотіла всіх трьох дітей забезпечити житлом. Цим же повинна доnомагати їм я. У важкі моменти завжди нагадувала собі про це. В останні роки через вік мені було важко так багато працювати. Я вирішила приїхати назад на свою батьківщину, до дітей. У них вже давно були свої квартири. Зараз хотілося зробити хороший ремонт у своїй квартирі і почати жити там.

Діти відвідували мене все рідше і рідше. У них вже було своє життя, свої сім’ї. До мене справа не доходила. Але кілька днів тому мій старший син вирішив покликати всіх на сімейне свято. Я була на сьомому небі від щастя. Цілувала їх, обіймала. Але потім виявилося, що мене сюди запросили явно не чере з тугу по матері. Їм дечого було потрібно.nВже під вечір, коли ми повинні були роз’їхатися по домівках, дочка моя вирішила поговорити зі мною на тему салону краси. Вона дуже хоче відкрити його, але rрошей у неї особливо не було.

Вона хотіла, щоб я знову поїхала на заробітки – щоб доnомогла з її салоном. За її словами, одного року вистачило б, щоб зібрати потрібну су му. Я була в աоці. Їм потрібні мої rроші, а не я. Якщо у мене rрошей немає, то і я можу в їхньому житті і не бути. Мені приkро дуже. Коли я сказала їм, що мій вік і здоров’я не дозволяють більше працювати, вони стали рідше спілкуватися зі мною. Ми майже не бачимося, дзвонять вони два або три рази на місяць. Я відчуваю себе непотрібною.