Ми випадково познайомилися з Мироном. Хоча, чи випадково? Я завжди мріяв заробити багато та одразу. Але мрії так і залишалися мріями… Мирон одразу «увійшов у становище» і запропонував піти з ним на сеанс чорної магії, де зі мною проведуть церемонію везіння. Баба Віра, моя покійна бабуся, побачивши Мирона в нашій квартирі, перехрестила того. У Мирона аж дим із вух пішов від злості. «Якщо стара не вгамується, я тобі не доnомагатиму!», прошипів він. Я й попросив бабусю виїхати до села. Вона чинила опір. Побоювалася залишати мене одного з Мироном. А на прощання попередила:
«Ти з нечистим зв’язався. Не на добро це». Хто б прислухався до її слів. Блиск обіцяного достатку сліпив і манив мене. До початку проведення першого ритуалу, Мирон мене попередив: «Через п’ять років буде необхідно провести обряд повторно. Тоді і ціна буде вищою, і справу ти матимеш з тим, хто стоїть наді мною»… І мені почало везти. Скрізь та у всьому. Мені навіть не потрібно було докладати жодних зусиль. Це були дивовижні відчуття. Я бачив себе над усім і вся. Вважаючи інших нижче себе, безкарно ображав і тупцював людей. Місяців шість тому настав термін другого ритуалу. Мирон прийшов і передав слова свого господаря. Той за легке життя зажадав мою душу.
Тут у мене розплющилися очі. Я зрозумів, у якій пастці опинився через свою легковажність. Спробував відмовитись, сказавши, що мені достатньо наявного. Мирон попередив, що заберуть усе, що дали… І почалося. Спершу мене звільнили з роботи. Обґрунтували «професійною неграмотністю». Потім потрапив до автоkатастрофи. Сам постраждав не сильно, машина – вщент. Ну і наостанок – тяжко захво рів. І тоді я попросив доnомоги… Священик сказав, що я сам повинен покаятися перед Богом. Потім він молився про віддалення від мене диявола. Так я відбувся від Мирона. І на своїй шкурі відчув справедливість прислів’я «Безкоштовним буває лише сир у мишоловці!»
