Нещодавно зустріла свою подругу-однокурсницю Валю. Я її не впізнала, вона змінилася. Ми не бачилися мабуть років десять чи більше. Валя була без настрою. Сіли на лавку і розговорилися. Вона розповіла мені про свої nроблеми. П’ять років тому Валя вийшла заміж. Батьки чоловіка на весілля вирішили подарувати їм квартиру у центрі міста. Після весілля вони розпочали ремонт. До переїзду жили на орендованій квартирі. Через рік у них народилася дитина Андрійка. Валя пішла у деkретну відпустку. Чоловік підробляв на будівництві. Грошей у сім’ї не вистачало. Вибору не було. Треба було на роботу. Валя попросила свою матір приїхати до неї та наглядати за малюком. Вона погодилася.
На той момент синові виповнилося вже п’ять місяців. Коли свекруха дізналася про це, то висловила своє невдоволення. Їй не хотілося, щоб мати Валі жила, так би мовити, у їхній квартирі. Але ж хтось мав допомагати їй з дитиною. Постійно були сварkи та сутички. Зрештою вони так сва рилися, що взагалі перестали спілкуватися. Неприємно було жити у такій обстановці. На даний момент вони живуть вчотирьох у маленькій квартирі. Вона з чоловіком, синочок та її мати. Грошей, як і раніше, не вистачало. Відпочивати їдуть дуже рідко, хоча свекруха має дачу на морі.
Сама вона туди не їде, проблеми із здоров’ям. Та й родичів не пускає. Дозволяє тільки синові, а ось невістці, онукові та тещі — повна відмова. Валя дуже сердита і скривджена на чоловіка. Він завжди мовчить і виконує все, що йому скаже мати. За дружину жодного разу не заступився. Нині синові Валі вже чотири роки. Вона працює в салоні краси і збирає на дачу, хоча б на маленьку ділянку, щоб було куди поїхати відпочити. Але коли її мрія здійсниться — вона не знає, тому що збирати доведеться довго, тим більше з такою свекрухою і з таким безхребетним чоловіком.