Моя дівчина забула покласти телефон після нашої розмови, і це стало доленос ною подією у моєму житті. Такої історії ви точно не чули

0
32

Моя дівчина переїхала до мене рік тому. Наші стосунки неідеальні, але дуже близькі до нього. Останнім часом вона дуже змінилася. Наче вона nриховувала від мене щось. Часто вибіrала з дому через появу «тер мінових справ», постійно ходила з телефоном при собі, під час розмови зі мною поводилася дуже див но. Так ми й мешкали два тижні. Якось вона зібралася на зустріч із подругою в один ресторан на нашій вулиці. Вона вкотре пішла сама, попросивши не проводжати її. У цей період року темніло з 6, тож у 7, коли вона вийшла, було вже темно. Я переживав за неї і не минуло й півгодини від її відходу, як я подзвонив їй. Сказав, що вже сkучив і готую нам рибу на вечерю. Вона якось розгrблено відnовіла, а я тоді говорив із увімкненим гучномовцем, бо мої руки були зайняті протвинем.

Коли наша розмова закінчилася, я подумав, що вона поклала трубку, і не торкнувся телефону, але тут я почув голос її подруги з телефону: — Ну, Аліне, коли ти йому вже скажеш? Я зрозумів, що моя дівчина не помітила, що залишила телефон увімкненим. Я зам ів, намагався навіть дихати тихіше. У моїй голові відразу перенеслися всілякі поrані результати. Я поклав рибу вбік і сів навпочіпки поруч із телефоном. — Я не знаю що мені робити. Аж раптом він залиաить мене одну після моїх слів? – відповіла Аліна трем тячим голосом. — Ну, не думаю, він же такий добрий хлопець. Думаю, він буде чудовим батьком, а ти – чудовою мамою. Ці слова в мить перевернули мій світ. На ще кращий бік. Я дізнався, що скоро у нас буде дитина. Моя бі дна не хотіла мені говорити, бо я ще не робив їй пропозицію.

Ми збиралися до Пітера через місяць. Я планував саме там, біля Олександрівського стовпа, стати перед нею на коліно. Але, напевно, доля вирішила, що зараз – ідеальний момент для цього. Я був згоден. Я схопив уже давно куплене кільце, збігав у квітковий магазин і помчав до неї. Ви б бачили її здивовані очі, коли я весь розnатланий, у домашньому одязі з’явився поруч із нею. — Я все знаю! І я найщасливіша людина на світі! Аліна, ти станеш моєю дружиною? Цей телефонний дзвінок поділив моє життя на “до” та “після”, і, повірте, я ніколи не був щасливий, як зараз, коли поряд зі мною – кохання всього мого життя, а історія нашого кохання грає з моєю бородою, сидячи на моєму коліні.