Ще з початку нашого шлюбу більшу частину нашого сімейного бюджету становили доходи чоловіка, а я просто працювала, щоб не нудьгувати вдома насамоті. Однак після того, як у нас з’явився наш син, я зрозуміла, що поки він хоч трохи не підросте, треба залишитись мені вдома і займатися нашими сімейними та домашніми справами, бо зарплата чоловіка це дозволяє. Зараз мій син у другому класі, і в першу половину дня мені не завжди є чим зайнятися. Подруг у мене небагато, тому що я була постійно зайнята сім’єю, і на власне особисте життя мені не залишалося часу.
Є одна знайома сусідка, яка помітила, що я відводжу сина вранці до школи і залишаюся сама, тому вона почала часто до нас приходити вранці. А мені від цього краще, бо самій нема чого робити. Сусідка моя розлу чилася ще кілька років тому, і з того часу вона всім твердить, що це було з її ініціативи, і що їй тепер живеться набагато краще, ніж тоді, у шлюбі. Вона просто зациклена на цій темі і майже ні про що інше і не каже. Якось моя сусідка, коли ми сиділи в нас на кухні вранці і пили чай, вирішила дати мені пораду щодо мого шлюбу. Вона сказала, що на місці мене вже давно розлу чилася б із чоловіком, мовляв він мало часу проводить із сім’єю і постійно перебуває на роботі.
Спочатку я не звертала на ці слова уваги, але потім сама вирішила, що так для мене буде краще. Вона буквально переконала мій розум. Розповіла я про своє рішення сестрі, і вона була просто в աоці, так як у нас з чоловіком у сім’ї майже немає жодних nроблем, і я вирішила розлу читися просто від чого робити і через те, що так сказала сусідка. Тоді я прийшла до тями, і зрозуміла, що робити такого не варто. Але моя сусідка наполягала на цьому. Напевно, бо сама розлу чена і не може терпіти щастя інших. З того часу ми більше не спілкувалися, і вона до нас не приходила.