Донька Леся цього року закінчила університет. У неї вже давно був роман із її однокурсником – Дімою. І ось молоді повідомили нам, що скоро у них буде весілля, бо Леся ваrітна. Ми з чоловіком були дуже раді: скоро станемо бабусею та дідусем. Ми самі живемо в селі, тож довелося їхати до міста для знайомства зі сватами. Вони виявилися досить забезпеченими людьми. Ми добре посиділи, відразу порозумілися, і все йшло добре, поки тема не зайшла про майбутнє наших дітей. Хоча свати мають велику трикімнатну квартиру в центрі міста, вони відразу заявили, що майбутня сім’я з ними жити не буде.
У них, мовляв, скоро дитина буде, їм потрібно жити окремо. Свати запропонували їм їхню стару дачу в нашому селі. Але вона одразу сказали, що там немає жодних умов. Ремонт старий, опалення немає. Зате є електрика, пічка та колодязь у дворі. Туалет на вулиці, територія поки що не доглянута. Я одразу виступила проти такої пропозиції. У мене Леся ваrітна, не вистачало ще, щоб відра з колодязя тягала і надри валася. Тоді сват запропонував молодим переїхати до його матері. Вона зараз хво ра, за нею стежить доглядальниця, а тепер може робити це Леся.
Тільки от бабуся неходяча, треба буде її годувати, мити, памnерси міняти. І тут я знову виступила проти! Мало того, що Лесі треба буде вчитися з дитиною поратися, тут ще й стара бабуся? Я була просто розча рована у сватах. Тому що чудово знала, що вони мають ще одну квартиру, яку вони здають. Невже їм так шкода для єдиного сина Діми цю квартиру? Леся теж розча рована, довго плkкала. Але ми з чоловіком їй сказали, що не буде вона в порожньому будинку на дачі жити і з бабою теж не возитиметься. Ми самі виховуємо онука та без підтримки батьків Діми. А якщо її нареченому так важливо зберегти сім’ю, то нехай шукає нормальний будинок.