Моя дочка попросила, щоб я пустила її з сім’єю на деякий час пожити. У них знову якісь nроблеми виникли. Я сказала, що з радістю прийму її та внучку. Звичайно, не залишу їх без даху над головою, але зятя свого я бачити в себе не хочу. Якось у нас був такий досвід. Ми пожили разом утрьох, але він взагалі не вміє себе правильно поводити – і так заробляти не рветься. Нехай живе де хоче. Моя донька вийшла заміж, коли їй було 20. Я ніяк не змогла її переконати і зробити так, щоб вона не робила цього. Наталя, моя донька, дуже вперта і завжди добивалася того, чого хотіла. От і вирішила вийти за Антона. А потім я просила її не поспішати з дитиною. Цей хлопець повів мою доньку до гуртожитку. В одній кімнаті жили вчотирьох: Антон, його мати, вітчим і молодший брат. Я досі не розумію, як моя дочка погодилася жити там, у цьому пеkельному місці.
Зять працював продавцем побутової техніки, зарплата була невелика. Наташу до закінчення університету годувала та одягала я. Після університету вона знайшла гарну роботу за професією. Робота була важка, але вона справлялася. Наталя працювала у великій компанії бухгалтером, у неї там була висока посада. Коли я питала, чому зять не хоче поміняти роботу, він завжди знаходив якусь відповідь: то йому потрібні знайомі, то криза в країні, то скрізь мало платять. Він був просто ле дарем. А Наталя досягла успіхів, її посаду підвищували, вона непогано заробляла. Зятя звільнили, він знайшов іншу низькооплачувану роботу. Тоді й донька довідалася, що ваrітна. Але мені нічого не сказали. Я дізналася про це лише тоді, коли побачила живіт Наташі. Останні місяці ваrітності вона вже не працювала. Антон нічого не встигав. Вони переїхали жити до мене. Кілька місяців ми мешкали разом.
Донька наро дила, їхні витрати збільшились, але зять і копійки не приносив. Робила все я, а донька завжди боронила його. Живучи з Антоном в одному будинку, я почувала себе домробітницею. Він за собою не прибирає, навіть тарілки не кладе у раковину. Я терпіла, нічого не говорила, але одного разу висловила все, що думаю. Мені набридло все це. Він пішов із квартири, а донька зви нувачувала мене. Постійно говорила, що чоловік у неї дуже добрий. Вона теж зібрала речі і з дитиною пішла жити у гуртожитку з батьками Антона. Ми кілька тижнів не спілкувалися. Потім вона почала привозити онучку, стосунки налагодилися. Але зятя я не хотіла бачити. Потім вона прийшла до мене з розмовою, що свекруха ваrітна і місця їм не вистачить. Хочуть знову переїхати до мене. Я й сказала, що її та внучку без nроблем прийму, навіть рада буду. Але Антона не хочу бачити у своєму домі. Двері моєї квартири завжди відчинені для них. Чи не передумаю. Нехай сама ухвалить рішення.