Усі бабусі кажуть, що онуків люблять більше ніж дітей. Але насправді тут різниця не в силі, а у підході. Все ж таки, дітей намагаєшся тримати в строгості, виховуєш, ла єш навіть. А онуків починаєш розуміти, хочеться балувати, дарувати радість, а вихованням нехай батьки займаються. Я так люблю, коли до мене в гості приходять онуки. Їх троє, найстаршому 9 років. У мене їм можна все, чого не можна вдома. Я з ними можу і в хованки пограти, у мене і по дому бігати можна, і зайву цукерку з’їсти, разом дивимося телевізор. Загалом, робимо те, що забороняє їхня мама Наташа. Мій син довго не міг знайти для себе ту єдину.
У 32 роки він прийшов, і сказав, що ось вона – Наташа – та сама, яка змогла підкорити його сер це. Раніше син завжди ділився зі мною подіями з життя, питав мудрої поради. Я розповідала йому, як краще зробити, що зробити чи сказати. Він був самостійним, але любив послухати і мою думку. І ось як з’явилася Наталка, вона стала його єдиним радником; ну, може, синові так зручніше. Останнім часом я помітила, що молоді не відправляють до мене в гості дітей. Я подумала, може школа почалася, і вони зайняті, чи вже не цікаво зі старенькою бабусею грати. Вирішила я прийти в гості до сина.
Онуки мене так раді були бачити, заходилися обіймати, цілувати. Цілий вечір від мене не відходили. Я зрозуміла, що nроблема не у онуках, вони за старим меню люблять, значить, це Наташа їх не пускає. Перед виходом я вирішила прогуляти з дітьми на дитячому майданчику біля будинку. І тут спитала: -Що ж ви до бабусі в гості не приходьте? -А нам не можна, ти ж хво рієш. -Чим це я хво рію, онуче? -Мама сказала, що в тебе недоумkувати, тому до тебе не можна. Ось що я почула від онуків. Щиро кажучи, я такого не очікувала. Навіщо ж дітям бре хати і проти мене їх налаштовувати? Я вирішила, що завтра прийду до сина на роботу, і там, без Наташі, серйозно поговорю з ним про це.