Я думала, що ми з чоловіком божеволіїм один від одного. Я присвятила йому все своє життя. Через 25 років щасливого сімейного життя ми роз лучилися через одне листування.

0
68

Рівно п’ять років тому цього дня ми відзначали день народження свекрухи. Ми добре повеселилися, погуляли. Чоловік, Кирило, давно так не тішився. Він розповідав цікаві історії зі свого дитинства, співав старі пісні, розповідав анекдоти. Після гуляння ми розійшлися по домівках. Я допомагала чоловікові пересуватися, тому що він нещодавно потрапив в ава рію, і йому було складно ходити самому. Наш син до бабусі не прийшов. Він хворів і лежав удома зі своєю іншою бабусею. А донька була у подруги; вони готувалися до майбутнього іспиту. Вдома чоловік трохи посидів перед комп’ютером і заснув там же. На комп’ютері була відкрита його сторінка в одній соціальній мережі. Я мимоволі звернула увагу на його сторінку. Там було відкрито список його листування. Мене це, звісно, зацікавило.А коли я побачила повідомлення “Я тебе кохаю”, мені стало ще цікавіше. Чоловік писав своїй колишній колегі.

Перед моїми очима одразу з’явився мій батько, який ще на початку наших стосунків казав, що він мені не підходить і від нього мені буде лише гірше. Я 25 років намагалася підняти чоловіка в очах батька. За стільки років сімейного життя ми багато чого побачили. Я допомагала йому піднятися кар’єрними сходами, шукала знайомих, які б допомогли йому в цій справі. Я вже другий місяць няньчуся з ним, як з дитиною, тому що після ава рії йому стало складно справлятися з простими побутовими завданнями. Я через багато пройшла разом з ним, ми подолали багато труднощів, він присягався, що любить мене більше за життя і буде любити до кінця днів своїх. А тут спливає таке! Тобто мій чоловік весь час брехав, дивлячись мені в очі? Я пішла до кімнати дочки, яка тільки повернулася від подруги.Вона лежала на ліжку, копалась у телефоні. Я показала їй листування батька, не сказавши жодного слова. Вона уважно прочитала все листування. Дочка сфотографувала деякі фрагменти листування. Я ні в що не втручалася, бо в моїй голові був повний бардак. Згодом дочка написала повідомлення колегі чоловіка.

Вона дала мені почитати лише після того, як відправила. Там було написано: “Якщо ви з татом так без розуму один від одного, забирайте його до себе. Ми навіть бантик йому на чоло приклеїмо.”. Марина, та сама колега, прочитала повідомлення. Тоді дочка відправила фото листування батькові і написала: «Батьку, будь мужиком, йди!». Потім вона обійняла мене, погладила по голові і сказала, що ми всі вистоємо. Чоловік у цей час спокійно спав біля комп’ютерного столу. Ми чекали, поки він прокинеться. А прокинувся він від дзвінка Марини. Відповів він при нас. Поговорив приблизно пів хвилини, пішов у нашу кімнату, зібрав свої речі та пішов. Дочка з хитрою посмішкою стояв біля дверей і махав батькові на прощання. За тиждень він приїхав за рештою речей. Історія нашого «кохання» закінчилася дуже некрасиво. Ми розлучилися, так і не поговоривши, і зараз кожен із нас живе своїм життям: я з донькою, він – зі своєю новою громадянською дружиною.