Подивившись на годинник, Мілана перейшла на біг. Вона боя лася запізнитись на те, що планувала і до чого йшла роками. На щастя, у РАГСу Мілана виявилася вчасно. — Чи не передумала ще? — Запитав все ще чоловік. — Не мрій! — Мілана абияк натягла посмішку на обличчя. Їй було боля че усвідомлювати, що вона чує голос чоловіка востаннє. — Мілано, не було нічого і бути не могло. Одумайся, будь ласка, — говорив Сеня. — Пішли вже. Мілана відмахнулася від руки Сені і увійшла до будівлі РАГСу. Перед нею було те величезне дзеркало, в якому вона зробила парну фотографію з чоловіком 7 років тому. Вже перед дверима фатальної кімнати Сеня схопив Мілану за руку. — Я клянуся, зі Світланою мене нічого не пов’язує, а тебе я люблю більше за життя. Мілан, будь ласка, повір мені.
«Я вірю тобі, дурник, але так буде краще для всіх» — подумала Мілана, насолоджуючись останнім дотиком Сені. Мілана та Арсеній були разом із садка. Вони сиділи за однією партою, підтримували один одного перед іспитами і першого робочого дня. Вони були один одному більше, ніж чоловіком та дружиною. Світлана потоваришувала з Мілою та Сенею у 6-му класі. І з того часу їхня трійка завжди була разом. Арсен із дружиною стали хрещеними батьками сина Свєти. Вони були поруч, коли Світлана переживала важkе розлу чення. Вони ж знайшли Свєті квартиру по сусідству з ними. Насправді, Світлана завжди любила Сеню, але вона й не думала про те, щоб стати між двома своїми найкращими друзями. Після РАГСу Мілана пішла в кафе. Тут вони із Сенею обирали собі квартиру за рік до весілля.
Вона сіла за “їхній” столиком і замовила собі улюблений торт Сені з його улюбленим еспресо. Того дня після роботи Міла вирішила зайти до матері на чай. Посиділа там дві години і повернулася додому. Вдома її зустрів чоловік у компанії з Світланою, що сиділа на його колінах. Тієї ж секунди Мілана зрозуміла, що настав час поставити крапку. Чоловік, мати та Світлана твердили, що Мілана поспішає з рішенням, це ні до чого не могло привести. “У таких випадках як у Вас ми радимо робити ЕКЗ, але у Вашому випадку медицина безсила. Жаль.”. Ці слова на повторі крутилися у голові Мілани останні кілька років. Вони ж крутилися у голові, коли Мілана сиділа в поїзді з квитком в один кінець. Вона знала, що Сеня нізащо не залишить її. Вона знала також, що не зможе ощасливити найулюбленішу людину в її житті, а Світлана… Сеня прийме хрещеника як свого, але й своїх дітей він не буде позбавлений.
