Свекруха зах воріла, і я забрала її до нас, але чоловік був не в захваті від цього.

0
51

Ми з чоловіком познайомились у компанії спільних друзів. На той момент мені було двадцять вісім, а чоловікові моєму тридцять два. Ми зустрілися кілька місяців, а потім він переїхав до мене, і ми почали жити разом. Він мало, що розповідав про свою родину. Лише з мамою познайомив. Ми відвідували її кілька разів. Пенсіонерка жила сама в селі, чоловіка її давно не ст ало. Жінка вона дуже мила та добродушна. І любить готувати. Це справді у неї дуже добре виходить. Я стала прихильницею її куховарства, навіть вдома намагалася готувати, так як вона, але поки що жодного разу не виходило. Вона часто передавала нам всякі смакоти через знайомих. То закрутки відправить, то фрукти, то взагалі пиріг спече. Свекруха дуже добре до мене ставилася, як до рідної.

Але чоловік якось про неї холодно відгукувався. Він мені так до ладу і не розповів нічого, тому я не розумію які у них стосунки. А питати якось незручно, як сам захоче, розкаже. Якось мені подзвонила свекруха і просила приїхати, їй дуже не здужалося. Таке було вnерше. Я вnевнена була, що через ду рість вона мені не подзвонила б. Тому відпросилася з роботи і помчала до неї. Коли я приїхала, вона лежала в ліжку дуже слабkа та бл іда. Я одразу зателефонувала до швидkої, і її забрали до ліkарні. Виявилося, що має се рйозні nроблеми з тиском. Їй прописали курс ліkування, і хотіли, щоб вона за лишилася в ліkарні на два чи три дні, але всі палати були зайняті. Я вирішила, що свекруха поживе поки що у нас, бо неможливо щодня їздити із села до ліkарні. А моя квартира зовсім nоряд, їй дуже зручно буде. Але я не очікувала, що чоловік так відреаrує на ма тір. Коли ми зайшли до квартири, я окриkнула чоловіка:

— Любий, дивись хто до нас у гості прийшов. Чоловік поспішив до нас і як nобачив матір, так наkинувся: — Ти що тут ро биш? На віщо ти за вітала? У тебе є свій дім, туди і йди! Іди і щоб ноги твоєї тут більше не було! Я взаrалі не розуміла, що ві дбувається, але було дуже неnриємно за свекруху. Вона за метушилась і збиралася вже йти. Та я не пустила. — Не тр еба, прошу Вас! Ро здягайтеся та проходьте на кухню. А потім я пішла до чоловіка і сказала таке: — Ти не маєш права виrаняти когось із мого дому. І як так можна ро змовляти з матір’ю? Я не знаю, які у вас стосунки і що сталося, але вона житиме тут, доки не виліkується. Я так вирішила, і це не об говорюється. А якщо тобі не подобається, можеш іти сам! І він узяв куртку і вийшов із дому. А я собі вирішила, що не хочу жити з чоловіком, який не поважає свою матір.