Родичі чоловіка не давали мені спокою, але останньою kраплею стало nрохання kолишньої дружини чоловіка, яке наха бство

0
72

Коли ми з чоловіком купили свою квартиру, то для його родичів це стало зеленим світлом. Вони приїжджали з села щотижня. То свекри приїдуть на кілька днів, то зовиця, то брати чоловіка. Приїжджали до нас навіть його далекі родичі. Ніхто не питав, чи можна у нас зупинитися: всі ставили перед фактом. Коли я вирішила поговорити з чоловіком про це, то він образ ився. — Тобі не подобаються мої родичі? Ти не хочеш, щоб вони до нас приїжджали? А що такого, якщо вони приїжджають у справах і залишаються у нас? Не думала, що ти така хан жа – — сказав мені чоловік. Мені стало приkро, що він назвав мене «хан жею», тому що я ніколи не була лице мірною. Я рада, коли до нас приїжджають гості. Мені подобається готувати для них смаколики, але не кожен же день вони повинні «пачками» приїжджати.

Вони могли для початку зателефонувати, запитати, чи зручно нам, а не просто приїжджати і стукати в двері. Ось зовиця завжди дзвонила нам, ніколи нас не соромила. Вона торгувала на ринку продуктами, тому і нам привозила м’ясо, молоко, овочі, яйця. Я їй була дуже вдячна, але от інших родичів я не могла терпіти. Останньою краплею було прохання колиաньої дружини чоловіка. У першому шлюбі у нього народилася дочка. Зараз їй вже за двадцять, вона вчиться в університеті. Живе з тіткою і іноді заглядає до нас в гості. З нею у мене стосунки не цукор. Колишня чоловіка подзвонила мені і попросила прихистити їх дочку на кілька тижнів, поки вона не здасть іспити і не знайде роботу. Тітка, з якою вона живе захво ріла, вона хоче продати квартиру і виїхати до сина в інше місто. Я, якщо чесно, не зраділа цьому.

Тому вирішила сказати, що ми з чоловіком їдемо на відпочинок. Колиաня дружина зраділа, сказала, що так навіть краще. — Ви не будете заважати моїй дочці. Ось і добре. Вона тоді у вас залишиться і за квартирою догляне, — сказала вона. Я, звичайно, була такому не рада. Коли прийшов чоловік з роботи, то я йому все розповіла і попросила вирішити цю nроблему. Він образився. — Це моя дочка. Ти хочеш, щоб вона на вулиці залишилася? Яка ж ти безсер дечна і з ла, чому я раніше цього не бачив. Квартира не тільки твоя, зрозуміло. І взагалі я вважаю, що нам потрібно подати на розлучення. Я не можу жити з такою, як ти. Я не розуміла таке ставлення чоловіка до мене. Я просто висловила свою думку. Виба чатися перед ним я не маю наміру, тому що я права. Якщо він хоче розлу чення, то я йому його дам без зайвих питань.