Марія Андріївна завжди прагнула допомогти своєму єдиному сину Олегу. Навіть після весілля вона намагалася підтримувати молоду сім’ю у всьому, в чому могла.
Невістка Ірина швидко збагнула, що свекруха добра і чуйна, і почала активно користуватися її щедрістю.
Сам Олег ніколи особливо нічого у матері не просив. Усі прохання озвучувала Ірина.
– Маріє Андріївно, ми з Олегом вирішили зробити невеликий ремонт у будинку до Нового року, але грошей зовсім немає, – з легким зітханням сказала Ірина.
– Скільки потрібно? – одразу поцікавилася жінка, зрозумівши натяк.
– Ну, тисяч тридцять, – не замислюючись, назвала Ірина.
Того ж дня свекруха привезла гроші. Олег радісно посміхався, навіть не підозрюючи, що то була ініціатива його матері.
Через якийсь час Ірина почала натякати на купівлю дрилі, про яку Олег давно мріяв. І знову гроші від Марії Андріївни опинилися на руках у невістки.
Про свої витрати жінка Олегу не розповідала, щоб він не дізнався, чиїми зусиллями зроблено подарунки.
Але гроші були не єдиними, чим користувалася Ірина. Вона часто просила свекруху сидіти з онуком, поки сама проводила час у салонах краси чи з подругами у кафе.
Одного ранку Ірина знову зателефонувала:
– Маріє Андріївно, ви зможете посидіти з онуком у суботу?
– Іринко, я трохи захворіла, – стомлено відповіла жінка.
– Не біда! Зараз привезу ліки, і ви швидко видужаєте, – зраділа невістка.
За годину Ірина вже стояла на порозі з пакетами ліків.
– Я поступово все поверну, – швидко запевнила вона свекруху, не чекаючи на питання про вартість.
Марія Андріївна переказувала їй гроші щомісяця, не ставлячи зайвих питань. Але через час жінка почала замислюватися: скільки ще вона винна?
Нарешті, вона вирушила до сина та його дружини.
– Іро, скільки я тобі ще винна? – Акуратно поцікавилася свекруха.
– Я скажу, коли ви все повернете, – посміхнулася Ірина.
– А чи можна побачити чеки? Мені здається, я вже все виплатила, – сказала Марія Андріївна.
– Вам здається, – холодно відповіла Ірина.
– Покажи чеки! – наполягла свекруха.
– Ви така жадібна! – обурилася Ірина. – А згадайте, як я вам гроші на хліб давала!
– Я ці гроші повернула, – нагадала Марія Андріївна.
– А телефон? Ви забули, хто його поповнював?
– А ти забула, що я дала тридцять тисяч на ремонт? – не витримала жінка.
Їхня суперечка затяглася на годину. Зрештою Марія Андріївна змахнула сльозу та пішла.
Увечері зателефонував Олег.
– Мамо, чому ти нагадуєш про кожну копійку? – почав він розмову.
– Синку, все не так…
– Не виправдуйся. Нам не потрібна така допомога! – Перебив він і поклав трубку.
Марія Андріївна вирішила, що більше не допомагатиме синові.
За деякий час Олег зателефонував знову.
– Мамо, ти ображаєшся?
– Ні, просто я не хочу спілкуватися з Іриною. Для мене її більше не існує, – твердо відповіла жінка.
Олег вислухав розповідь матері та зрозумів, що вона твердо вирішила не втручатися у їхню родину.