Нещодавно моя дочка вирішила возз’єднатися зі своїм чоловіком, який кинув нас у найважчу хвилину. Я й досі не можу зрозуміти її рішення.

0
0

За довгі роки у мене виробилася сильна воля, яку я приписую тому, що виховувала доньку Раїсу одна. Мій чоловік Петро був більше на папері, ніж у реальності. Я забезпечувала сім’ю своєю роботою бухгалтера, а він практично не допомагав.

Я займалася всім – заробітком, ремонтом будинку, вихованням дитини, а Петро лише давав непрохані поради. Останньою краплею став прорив труби, який він проігнорував, віддавши перевагу тому, щоб додивитися фільм. Цього разу я вигнала його з дому – разом з телевізором.

Але з якогось моменту він почав приходити частіше і залишатися на ніч – і тут я не змогла стриматись. Я заборонила йому з’являтися у нашому будинку.

Тепер моя дочка засмучена, і звинувачує мене у втручанні в її шлюб. Вона вже зібрала речі, щоб переїхати до мами Володимира, наполягаючи на збереженні стосунків. Але хіба можливо зберегти такі стосунки?