Андрій не заступався за мене, і ми так і не побралися через небажання його матері прийняти мене.
Розрив був болючим. Коли я побачила фотографії їхнього пишного весілля, це майже довело мене до непритомності. Але справжнє визволення прийшло несподівано.
Якось мені випадково зателефонувала Катерина Ігорівна, і я почула її розмову з Вікою, сповнену уїдливості та невдоволення. Вони говорили таке одне одному, що я зрозуміла: мені пощастило уникнути цієї долі.
Цей дзвінок допоміг мені усвідомити, що я виграла, не вийшовши заміж. Тепер мені 30, і я вірю, що зустріну справжнє кохання, яке цінуватиме мене такою, якою я є.