Оля знову і знову перечитувала повідомлення чоловіка Павла, намагаючись упокоритися з його зрадою. Цього разу він зв’язався з жінкою, яка була старша за нього на п’ятнадцять років, а не з типовими молодими, схожими на моделей жінками з його минулих романів. Павло увійшов до кімнати, весело насвистуючи про здобуту премію, яку він планував використати на їхню річницю та поїздку з Наталкою на море. Він мрійливо посміхався, думаючи про Наталю, свою колегу і нинішню коханку. На відміну від його минулих захоплень, Наталя була унікальна, зачаровувала його своєю зрілістю та чарівністю.
Помітивши незадоволений вираз обличчя Олі, Павло поцікавився: “Щось трапилося? Ти якась не така”. “Ні, все гаразд, просто думаю про нашу річницю. Ти не міг би дати мені грошей на її організацію?” – відповіла Оля, приховуючи своє хвилювання. Павло погодився і, взявши телефон, вдав, що дзвонить колезі, а потім вийшов на балкон, щоб відправити Наталі любовне послання. Оля, зберігаючи самовладання, міркувала про те, що її постійна краса і ідеальна зовнішність не завадили його зрадам. Рідні та друзі не розуміли, чому Оля зазнає його постійних зрад. Свекри захищали Павла, порівнюючи її з менш щасливими жінками та закликаючи змиритися з його поведінкою. На зустрічі з організатором вечірки Леонідом Оля відкрито висловила своє невдоволення зрадливістю Павла.
Леонід співчутливо вислухав її і закликав постояти за себе та своїх дітей. Оля вирішила розібратися у ситуації прямо під час ювілейної вечірки. Вона таємно влаштувала ефектне викриття, піднісши Павлу торт, на якому було зображено трьох жінок, підкреслюючи його невірність. На очах у всіх вона подякувала Павлові за ненавмисні уроки самооцінки і оголосила про свій відхід з його життя. Настало розлучення, і, незважаючи на звинувачення та опір Павла, все було оформлено. Оля, яка зараз щаслива у шлюбі з Леонідом, який любить її та дітей, жодного разу не пошкодувала про своє рішення піти від Павла і почати життя наново.