Всього за місяць до весілля моєї доньки я вступила в спекотну суперечку з майбутнім зятем, внаслідок чого у мене виникли сумніви – чи варто взагалі проводити весілля? Причиною розбіжностей стала квартира, яку ми з чоловіком купили для молодої пари. Після довгих роздумів і жертв ми вирішили переписати її на мою дочку, щоб забезпечити її безпеку. Незважаючи на наші зусилля, квартира потребувала значного ремонту, який ми не могли собі дозволити після її придбання.
Ми вважали, що було б справедливо, якби ремонтом займався мій зять, оскільки ми й так витратилися та купили житло. Однак він відмовився, мотивуючи це тим, що, якщо він не власник, то не повинен вкладати гроші в чужу нерухомість і обставляти її. Він навіть запропонував, що якщо нам потрібні покращення, то ми маємо сплатити їх самі. Квартира, куплена на вторинному ринку у літніх власників, була придатною для життя, але застарілою. Опинившись у глухому куті, я запропонувала зятю, що, якщо він почувається орендарем, а не власником будинку, то повинен платити за оренду. Ця пропозиція була зустрінута усмішкою, але в результаті він погодився вивчити ціни на ринку оренди і навіть запропонував почати платити до весілля.
У моєї доньки серце розривалося від напруги, і вона вирішила винаймати житло в іншому місці і потихеньку збирати гроші, залишивши квартиру нам. Вся ця ситуація, однак, показала справжній характер майбутнього зятя – небажання робити внесок у спільне майбутнє. Саме це змусило мене засумніватись у тому, що він підходящий партнер для моєї дочки. Тепер я розмірковую про те, наскільки важливим є бажання чоловіка вкладати гроші в їхній спільний будинок і майбутнє, навіть якщо нерухомість оформлена не на його ім’я. А що ви думаєте з цього приводу?